Як подолати негативізм, що проявляється у дитини шести-семи років?
Негативізм є одним із симптомів кризи вікового розвитку. Аби подолати дитячий негативізм, батьки мають розуміти його причини та вміти бачити за ним особистість дитини, яка дорослішає. Особливої уваги батьків потребує глибокий емоційний дискомфорт дошкільника. У ситуаціях гострого прояву негативізму батьки мають спокійно, але твердо реагувати, коли дитина: затуляє вуха, аби не чути маму, проявляє агресію, прагне робити усе наперекір, не виконує батьківських прохань, не прислухається до порад тощо.
Як поводитися батькам
Кожна ситуація потребує індивідуального підходу. Іноді слід повністю ігнорувати поведінку дитини, а іноді — обійняти, подивитися у вічі й спокійно, але твердо, поговорити з нею. Часом дитину потрібно просто схопити, віднести у віддалене місце й залишити наодинці. У будь-якому разі дорослий має авторитетно, але доброзичливо контролювати й регулювати ситуацію, і не допускати, аби дитина перехопила ініціативу. Дитина діє імпульсивно, а тому емоційне напруження не дає їй можливості самостійно впоратися із собою та ситуацією, в якій вона опинилася. Єдина правильна допомога в такому разі — тверда позиція батьків і таке вирішення ситуації, яке здивує та переорієнтує дитину. Практика показує, що лише у встановлених межах дозволеного — «це не можна, а це можна» — діти почуваються комфортно. У ситуації вседозволеності, дитина шукатиме межі допустимого, прагнутиме розширити власне емоційно перезбуджене «хочу і буду». Якщо такі випадки повторюватимуться, то це може спричинити не лише емоційні зриви і неврози, а й серйозніші психічні захворювання.
Як поводитися батькам
Кожна ситуація потребує індивідуального підходу. Іноді слід повністю ігнорувати поведінку дитини, а іноді — обійняти, подивитися у вічі й спокійно, але твердо, поговорити з нею. Часом дитину потрібно просто схопити, віднести у віддалене місце й залишити наодинці. У будь-якому разі дорослий має авторитетно, але доброзичливо контролювати й регулювати ситуацію, і не допускати, аби дитина перехопила ініціативу. Дитина діє імпульсивно, а тому емоційне напруження не дає їй можливості самостійно впоратися із собою та ситуацією, в якій вона опинилася. Єдина правильна допомога в такому разі — тверда позиція батьків і таке вирішення ситуації, яке здивує та переорієнтує дитину. Практика показує, що лише у встановлених межах дозволеного — «це не можна, а це можна» — діти почуваються комфортно. У ситуації вседозволеності, дитина шукатиме межі допустимого, прагнутиме розширити власне емоційно перезбуджене «хочу і буду». Якщо такі випадки повторюватимуться, то це може спричинити не лише емоційні зриви і неврози, а й серйозніші психічні захворювання.
Джерело: https://www.pedrada.com.ua/question/581-yak-podolati-dityachiy-negativzm
Логопеди, психологи, педагоги та прості батьки зазначають, що сьогодні діти дуже пізно говорять свої перші слова. Якщо раніше дитина у віці 2 років нікого не дивувала тим, що ставила правильно запитання, говорила повними реченнями та не припускалася помилок під час вимови закінчення слів, а зараз її вважають чи не індиго. Чому так відбувається? Що робити, аби дитина краще розмовляла? Спочатку потрібно зрозуміти причину поганого мовлення у сина чи доньки.
Але головний з них, що можна виправити без лікарських засобів і відвідування логопеда, — це батьківське абстрагування від сімейних бесід. Мати з татом спілкуються більше в інтернеті, ніж удома чи з друзями. Навіть на дитячому майданчику матусі та діти, у яких є телефони, часто дивляться в екрани.
Молоді недосвідчені батьки не звертають увагу на те, що дитина говорить погано, або взагалі не починає вчасно це робити. «Виговориться самостійно!» — так на незручні питання відповідають мами та татусі дітей із затриманням мовлення. Дитина, звісно, може виговоритися самостійно, але не завжди в неї буде якісне мовлення. В мовленні існують такі проблеми, що потребують негайного розв’язання, а якщо це робити пізніше, то виникає незворотний процес. І проблема вже не в обсязі словникового запасу. Головне — труднощі з вимовою деяких звуків ([р], [ш], [л], [в] тощо) залишаються назавжди.
Батьки зробили інвалідом
Так, наприклад, в одній сім’ї батьки працювали програмістами. І навіть вдома вони майже весь час проводили за комп’ютером, розмовляючи між собою кількома фразами. У них підростав син Андрій, який також уже з 2-х років грався за комп’ютером. Дитина тривалий час не розмовляла, батьки все чекали, мовляв, усі діти різні, настане час — заговорить. Коли вони почали бити на спалах, а це було перед школою, хлопцеві виповнилося 6 років. На обстеженні логопеди та неврологи визначали, у дитини відсутні патологій, вона мала гарний слух, мовленнєвий апарат був у повному порядку. Але умови, у яких він виховувався, вплинули на розвиток мовлення. Андрій не відвідував дитячого садочку, гуляв на вулиці лише з батьками та планшетом. Отже, не бачачи перед собою прикладу, навіть не чуючи, як батьки між собою розмовляють, хлопчик перетворився на інваліда. Експерти пояснили батькам, що втрачено найголовніше, чого неможна повернути, — час. Мовленнєвий апарат дитині фахівці потроху розвинули, Андрій почав говорити. Але ж все одно в нього залишилися проблеми з вимовою слів назавжди.
Тож, як уникнути таких страшних наслідків? Як розвивати мовлення дитини?
1. Необхідно розмовляти з дитиною та читати вголос. Дитину варто залучати до діалогу, якщо вона сама розмовляє не активно. Малюк також обов’язково повинен бачити, як спілкуються інші. Зверніть увагу: ви дивитеся на дитину, вимовляючи нові слова, вона інстинктивно дивиться на рот, наче хоче дізнатися, як саме вимовляються певні склади. Читання вголос книжок завжди допомагає розвивати дитяче мовлення, а також збагачує словниковий запас дитини.
2. Вивчати основні правила складання речень. Розкажіть дитині, з чого складається речення, як змінюються дієслова, які саме займенники слід використовувати в певних випадках. Бо діти часто плутають, на дівчаток говорять ВІН, а на хлопчиків — ВОНА. Або у дієсловах припускаються помилок. Не потрібно вивчати з малюком таблицю дієслів, достатньо вивчити кілька прикладів, а поступово він зрозуміє закономірність.
3. Займатися з дитиною логопедичними вправами. Не залежно від того, є у дитини проблеми з вимовою слів чи ні, логопедичні вправи у формі гри ніколи не завадять. Одна вихователька пригадувала, як кілька дітей прийшли до дитячого садочка, не вимовляючи дуже багато звуків. Через те, що вона їх не розуміла та було важко спілкуватися, Оксана почала з ними грати в логопедичні ігри («паркан», «літачок», «посмішка», «слоник» та подібні) по 5–6 хвилин на день, буквально через тиждень, слова дітей вже можна було зрозуміти.
4. Стежити за вимовою вже вивчених слів. Дуже часто трапляється, що батьки не помічають, як дитина неправильно вимовляє слова. Навпаки посміхаючись повторюють за нею: «То у кішки «рапки», кажеш, м’якенькі?» Замість правильного «лапки». Цього не можна робити, усі слова необхідно вимовляти чітко без усіляких «сю-сю-сю», навіть з найменшими. Бо інакше дитина швидко запам’ятовує неправильну версію слова, а потім важко перевчається, або взагалі так запам’ятовує помилковий варіант. А це впливає потім на правопис і кількість граматичних помилок під час письма в школі. Тому головне — не виправляти відразу всі слова, з якими у дитини проблеми, а сконцентруватися на одному слові, кілька днів у формі гри працювати над його вимовою. Коли ви бачите, що все гаразд, можна працювати над іншим словом.
5. Вивчати нові слова щодня. Дуже корисно взяти за правило щодня вивчати одне нове слово, пояснювати, що воно означає, та складати з ним речення. А потім із дитиною старшого віку можна записувати ці слова в особистий зроблений словник (розкреслений зошит, де є три стовпчики, де записано слово, пояснення та кілька речень).
Таким чином можна не лише розвинути мовлення, але й збільшити словниковий запас дитини.
Рівень педагогічної освіченості батьків залежить від традицій у сім’ях, в яких виросли вони, набутих знань, життєвого досвіду, здатності до саморозвитку. Майже завжди, на сучасному етапі особливо, у зв’язку з переходом до нового типу суспільства, утвердження нових суспільних, етичних цінностей, а також із процесами глобалізації, педагогічна освіченість батьків нерідко відстає від реальної педагогічної ситуації, суспільних потреб, очікувань дитини. Тому заклад освіти має дбати про постійний розвиток їх педагогічних знань, вдаючись до різних методів роботи. Одним із методів, що є досить ефективним для побудови повноцінного діалогу між учнями, батьками і школою є освітні тренінги для батьків.
З метою створення умов для повноцінної діалогу в групі учасниками приймаються правила роботи в групі. У правилах віддзеркалені характеристики реальних процесів і явищ, які існують у прототипах моделюючої ситуації. До переліку важливих правил можна віднести наступні:
§ кожен учасник має можливість висловитися, якщо у нього є бажання;
§ всі учасники групи поважають цінності і погляди кожного, навіть, якщо не згодні з ними;
§ обговорюються ідеї, пропозиції, а не люди, що їх висловили;
§ всі учасники роблять зауваження коротко і по суті;
§ кожен учасник, навіть захищаючи свою точку зору, відкритий для сприйняття чужих ідей, думок та інтересів інших учасників;
§ усі розбіжності, конфлікти, що виникають під час роботи, розв’язуються мирним шляхом з урахуванням інтересів учасників і правил роботи;
§ всі учасники прагнуть створити відкриту, ділову, дружню атмосферу
Реалізуючи особистісно-зорієнтовану концепцію сучасної освіти, ефективним є використання різних інтерактивних методів, форм, які допомагають організувати і розгорнути взаємодію між учасниками освітньої програми, а саме:рольова гра; групова дискусія; робота в малих групах; творчі завдання; мозкова атака; інтерактивна міні-лекція;колаж; рефлексивні коментарі; повчальні історії, яскраві метафори, казкові розповіді; ігрові, тренувальні вправи, вправи на активізацію, рефлексію тощо.
Мета тренінгу: сприяти становленню батьківської компетентності шляхом усвідомлення і осмислення механізмів діалогічного спілкування та формування вмінь і навичок конструктивної взаємодії з дітьми у сім’ї.
1) Вправа на знайомство „Інтерв’ю”
Мета: познайомити учасників, сприяти згуртованості групи та створенню комфортної атмосфери для успішної роботи.
Хід проведення
Учасники об’єднуються в пари і по черзі беруть один в одного інтерв’ю за такими запитаннями :
§ Ім’я;
§ Відомості про сім’ю;
§Три речі, які Ви найбільше любите в житті;
§Життєве кредо;
§Найцікавіший спогад з дитинства;
2) Міні-лекція „Три шляхи у вихованні ”.
Мета: ознайомити учасників з різними підходами у сімейному вихованні.
МІНІ-ЛЕКЦІЯ „ТРИ ШЛЯХИ У ВИХОВАННІ”
Батьки у всьому світі, виховуючи своїх дітей, можуть іти одним з трьох шляхів: влади, поступливості або діалогу. Ось коротка характеристика цих шляхів.
ВЛАДА
Цей шлях опирається на переконання дорослого, що батьки завжди краще знають і мають рацію, демонструють дитині, хто головний. Дитина повинна підкорятися їхній волі, найкраще без дискусії. Батьки найчастіше виступають у ролі контролера, екзекутора, судді, володаря, поліцейського, а іноді й ката. Такий образ батьків викликає у дитини почуття страху, злості, гніву, жалю, несправедливості, кривди, приниження, сорому. У дитини з’являється переконання, що батьки її не розуміють, можливо, не люблять.
У поведінці дитини може з’явитися опір, брехня, покора, агресія, ворожість, бунт або лицемірство. Дитина може думати: „ніхто не прислухається до моєї думки, а, значить, мої думки дурні та нічого не варті. Я ні на що не здатна, якщо мене треба постійно контролювати, слідкувати за мною, перевіряти. Тільки батьки знають, що добре для мене.”
Можливі наслідки для дитини – відсутність бажання змінюватися, залежність від думки та оцінок інших, нездатність творчо мислити, самостійно вирішувати проблеми, занижена самооцінка, відсутність віри у власні можливості. Можливі наслідки для батьків – почуття безсилля, нездатності вплинути на ситуацію, що посилюють незадоволення дитиною та собою як батьками. Наслідки для родини – холодність, неприязнь, емоційна відчуженість, ворожість, конфлікти. Родина перетворюється на поле битви.
ПОСТУПЛИВІСТЬ
На цьому шляху батьки заради „святого спокою” поступаються дитині, хоча це суперечить їхнім відчуттям і потребам. Вони підкоряються волі дитини, щоб уникнути конфронтації. Постать батьків поступлива, але наелектризована злістю, роздратуванням щодо „самолюбивої, сповненої бажань і претензій” дитини.
Дитина почувається у виграші — „Я перемогла”. Це породжує змішані почуття: тріумф, почуття провини, невпевненість, викликані відсутністю опору з боку дорослого. Вона може думати: „Всі повинні мені підкорятися”, „Найважливіші мої почуття і потреби”, „Батьки все зроблять заради мене, варто тільки бути впертою”. Свою волю дитина диктує за допомогою крику, плачу, шантажу, тиску. Можливі наслідки для дитини – відсутність почуття безпеки через своєрідну зміну ролей – батьки виявляються „слабкими”, а дитина „сильною”. У дитини може розвинутися імпульсивний спосіб реагування, егоїзм, нездатність підпорядковуватися авторитетові, суспільним та етичним нормам, а також працювати в колективі (виникають проблеми в школі, з ровесниками).Можливі наслідки для батьків – неприязнь до дитини, безсилля, незадоволення собою як батьками, незадоволення з приводу постійних поступок дитині всупереч своїм потребам та почуттям. Наслідки для родини – відчуженість, холодність, неприязнь (батьки не можуть витримувати поведінку своєї дитини, їм не подобається бути з нею).
ДІАЛОГ
На шляху діалогу батьки передають дитині важливі для них цінності, враховуючи почуття та потреби дитини, а в ситуації конфлікту шукають спільне рішення, яке б задовольняло всіх зацікавлених. Батьки поважають почуття, потреби та думки дитини. Допомагають дитині розкривати свої можливості, сприяють ставленню її адекватної самооцінки. Також батьки поважають свої потреби та почуття, можуть твердо сказати „ні”, коли ситуація вимагає цього. Тому дитина може бути задоволена сама собою, відчувати повагу до власної думки та думки батьків (вчителів, інших людей), мати високе почуття власної вартості та відповідальності за свої вчинки. Дитина може думати: „Я можу сама приймати рішення, я можу бути відповідальною, я здатна багато на що і хочу спробувати свої сили, а якщо в мене не вийде, — спробую ще раз”.
Можливі наслідки для дитини – бажання співпрацювати з батьками, їй подобається бути з ними. У дитини розвивається впевненість у собі, повага до потреб і почуттів інших. Можливі наслідки для батьків – задоволення собою як батьками, почуття близькості, радість від перебування разом з дитиною, приязні стосунки з нею. Можливість виразити своє незадоволення (гнів, розчарування, злість), не ображаючи дитину. Наслідки для родини– менше конфліктів, бо вони вирішуються вчасно і за допомогою діалогу. Дитина вчиться самостійності та відповідальності. Розвивається конструктивні діалогічні стосунки між батьками та дітьми, формуються міцні емоційні зв’язки та вміння виявляти взаємну турботу та повагу.
3) Рольова гра „Застосування трьох шляхів у вихованні”
Мета: проаналізувати різні виховні підходи батьків стосовно дитини, сприяти розумінню необхідності використання діалогу у сімейному вихованні.
Ресурси: фігурки з кольорового паперу у відповідності до кількості учасників – зірочки, сонечка, квіточки для об’єднання в групи; картки з написами „Влада”, „Поступливість”, „Діалог”.
Хід проведення
За допомогою кольорових фігурок тренер об’єднує учасників у три групи, кожна з яких вибирає картку з надписом „Влада”, „Поступливість”, „Діалог”.
Завдання: у відповідності з написом на картці придумати проблемну ситуацію у сім’ї та за допомогою рольової гри продемонструвати її. Час на підготовку – 20 хв.
Кожна група по черзі розігрує проблемну ситуацію в сім’ї, де батьки застосовують певний виховний підхід: „Влада”, „Поступливість”, „Діалог”.
Учасники вгадують, який це був підхід і чому саме вони так вважають. Таким чином, учасники краще усвідомлюють отриману інформацію, розуміють особливості кожного виховного підходу, його недоліки та переваги.
Запитання для коментування:
•Як почувалися учасники в ролі дитини, батьків в кожному окремому випадку?
•Як проявляють батьки свою любов до дитини у кожному з випадків?
•Що важливого у розігруванні стосунків помітили „глядачі”?
•Які важливі висновки Ви для себе зробили, аналізуючи кожен з виховних підходів у сім’ї?
4) Творче завдання „ Спогади дитинства”
Мета: сприяти актуалізації дитячого досвіду батьків для усвідомлення і розуміння проблем, які зараз переживає дитина.
Хід проведення
І етап. Тренер пропонує учасникам озирнутися на своє минуле і пригадати своє дитинство у віці, в якому зараз їхня дитина.
Завдання:
1.Пригадайте себе у віці Вашої дитини.
2. Що для Вас було важливим.
3.Яким був Ваш характер, особливості поведінки.
4.Повертаючись у сьогодення, пригадайте ті вчинки Вашої дитини, які вам не подобаються і уявіть, як би Ви вчинили на її місці.
5.Спробуйте знайти в кожному з цих вчинків такі сторони, які можуть викликати у Вас розуміння чи навіть відчуття радості, задоволення.
6. Визначте в кожному конкретному випадку, що саме нагадує про Ваші вчинки в минулому.
7. Подумайте про те, як саме поведінкові прояви дитини відображають її індивідуальність та до чого вона прагне.
ІІ етап. Учасники розповідають про свої спостереження.
Тренер підсумовує: Не забувайте, що одна із переваг батьків – радіти приємним сюрпризам своєї дитини.
Бажання батьків дозволяти дитині робити те, ЩО ВОНА ХОЧЕ, і бути КИМ ВОНА ХОЧЕ, — і є, в кінцевому рахунку, проявом любові до неї.
Звичайно, батьки інколи прагнуть попередити неприємності у житті дитини, відгородити її від помилок, але у цьому випадку найбільшою помилкою батьків є позбавлення дитини досвіду та здатності самостійно пізнавати життя.
Метафора „Лялечка — метелик”
„Якщо ми будемо прискорювати розвиток лялечки, вона ніколи не перетвориться в метелика і може загинути. Перетворення метелика з лялечки повинно пройти усі стадії”.
5) Тренувальна вправа „ Як звертатися до дитини”
Мета: розглянути особливості спілкування батьків та дітей і відпрацювати комунікативні вміння.
Хід проведення: Учасники об’єднуються в пари. Одному з них пропонується виконувати роль батька, іншому – дитини.
Тренер пропонує попрактикуватися взаємодіяти з дитиною на основі „правильних” і „неправильних” звернень. Учасник отримує 2 картки з різними зверненнями і повинен з різною інтонацією сказати фразу відповідно до ситуації.
Після програвання кожної пари учасники обговорюють, чому до дитини краще звертатися за допомогою одних фраз та чим інші звертання можуть їй нашкодити.
6) Казкова розповідь „Фіолетове кошеня”
Мета: за допомогою метафори показати різні підходи у вихованні та їх вплив на розвиток дитини.
Хід проведення
Тренер пропонує учасникам послухати казку Д.Соколова „Фіолетове кошеня” .
„Фіолетове кошеня мило лапи тільки в місячному сяйві.
-І що я маю з ним робити? – кішка плескала у лапи. — Адже хороше, розумне кошеня, а тут таке. Ну що ти будеш робити, хоч кіл на голові теши – ніщо не допомагає! Тільки в місячному! І що ти будеш робити!
-Та що з ним бавишся? – проревів кабан. – Скупати його у сонячному світлі, або ще краще, — у річці! Подивіться на нього, — всі кошенята, як кошенята, а цьому місячне сяйво подавай!
-Та воно ще ж зовсім дурне! – каркала ворона. – Голова маленька, розуму небагато. Ось підросте – з сонячного світла не витягнеш!
Фіолетове кошеня мило лапи тільки в місячному сяйві.
Місяць був великий, білий, яскравий.
-Миле кошенятко,- говорив Місяць, — а чому ти фіолетове?
-А що ще якесь буває?- дивувалося кошеня.
-У мене є брат, — сказав Місяць, він дуже великий і яскраво жовтий. Хочеш на нього подивитися?
-Він схожий на тебе? Звичайно, хочу.
-Тоді не лягай спати, коли я почну танути в небі, а трішки почекай. Він вийде з-за тієї гори і займе моє місце.
Рано-вранці кошеня побачило Сонце.
— Який же ти теплий! – вигукнуло кошеня. –А я знаю твого брата Місяця!
— Передавай йому привіт, — сказав Сонце, — коли зустрінеш. А то ми з ним рідко бачимося. — Звичайно, передам.
Фіолетове кошеня тепер вміє мити лапки не тільки на сонці, а навіть у мильній ванні. Ну і що?”
Запитання для коментування:
•Як Ви думаєте, про що була казка?
До уваги тренера !У казці за допомогою метафори були зображені різні підходи у вихованні дитини. Кішка, кабан і ворона – це звичні стереотипні підходи у вихованні, а саме: провина, погроза та насмішка. Місяць – це символ віри. Він допомагає розширити рамки можливостей і відкрити власні ресурси дитини. Тому батькам важливо пам’ятати, що, виховуючи дитину, важливо прислухатися до неї, іти від її потреб, а не власного уявлення про них.
7) Вправа на рефлексію „Компліменти”
Мета: сприяти підвищенню психоемоційного тонусу групи, розвивати почуття власної самоцінності.
Хід проведення
Тренер пропонує учасникам висловити один одному компліменти (по колу).
«Як виховати успішну дитину?»
Всі батьки хочуть бачити своїх дітей успішними - в дитячому садку, в школі і далі по життю. Яку ж модель виховання вибрати, щоб малюк ріс впевненим у собі, а надалі став успішним людиною.
Давайте поговоримо про те, як зробити так, щоб життя дитини не перетворювати на вічний екзамен, а нам - дорослим бути не екзаменаторами, а друзями, які не тільки хочуть, але й вміють допомагати дітям.
Для початку спробуємо перевірити себе, чи добре ми знаємо свою дитину, її проблеми. Не сумнівайтеся, їх у кожної дитини не менше, ніж у нас, дорослих
Гра з м'ячем (піймавши м'яч, швидко відповісти на питання): улюблене заняття моєї дитини? ім'я кращого друга, подружки? улюблена казка? моїй дитині подобається, коли..., моя дитина ображається, якщо..., наша улюблена з ним (з нею) гра..., я раджуся з сином (донькою), якщо..., ми любимо гуляти..., моя дитина боїться... та ін.
Я рада, що вам не байдужі інтереси ваших дітей.
А чи не хочете ви отримати відповідь на питання: «Який Ви батько?» Сприяють ваші стосунки становленню особистості дитини? (додаток 1).
Ну що ж, а тепер спробуємо розібратися, хто ж це «успішна дитина», які якості необхідно розвивати для цього (додаток 2).
Спробуйте пояснити свій вибір. Яким чином ці якості розвивати? (відповіді батьків, зазначити ті якості, які частіше прозвучали).
А я хотіла б зупинитися на креативність - це здатність до творчості, є запорукою успішного навчання дітей у школі. Тому ми пропонуємо вам брати участь з дітьми в різних конкурсах, де не тільки діти, але і ви можете проявити себе, батьки - кращий приклад для наслідування! У кожній дитині прихований якийсь талант, одна дитина любить малювати, інший - співати, хтось - вірші розповідати, а може - складати! Треба тільки дати можливість дитині відчути, що він самий - самий!
А зараз я пропоную вам на прикладі 2-х ситуацій з'ясувати, чи легко буде дітям із запропонованих ситуацій вирости успішними (додаток 3). Ваша оцінка дій батька. Обґрунтуйте можливі причини такого реагування батька на неуспіхи дитини. До чого призведе таке ставлення батька до дитини? (невпевненість, низька самооцінка дитини, дитина все менше звертатиметься до батька).
Чому дівчинка відмовляється йти в школу? (немає досвіду спілкування з однолітками, страх перед школою.) Завдання. Програти ситуацію в ролях (матері і дитини). Як ви почували себе в ролі дитини, матері?
А з якого віку почати виховувати «успішної людини»?
Давайте звернемося до психолога. Ось що думає про це психолог Пономаренко Анастасія (додаток 4).
У багатьох з вас є діти не тільки дошкільного віку, але й підлітки. На питання, чи можуть батьки допомогти їм стати успішними в житті, ось що відповіли 14 - 15 річні підлітки: Більше вірити, довіряти і менше опікати. Давати можливість висловлювати свою думку і вдома, і в школі. Не нав'язувати того, що не подобається. Частіше хвалити і не лаяти за дрібниці. І, головне, не порівнювати з іншими.
Вплив на дитину справляють всі члени сім'ї. Зверніть увагу на стилі виховання і скажіть, при якому стилі виховання в родині дитині легше стати успішним і чому? (додаток 5)
Слово «успішний» походить від слова «успіх». Так давайте постараємося частіше створювати дитині такі ситуації, де він буде успішний, адже кожна дитина - унікальна особистість зі своїм неповторним набором якостей, талантів. Дуже важливо помітити творчий потенціал малюка і докласти зусиль для його розвитку, а саме головне - захищати, любити, розуміти і приймати дитину такою, якою вона є. А ми постараємося вам в цьому допомогти.
Додаток 1
Тест «Який ви батько?»
Кому не хочеться отримати відповідь на це питання!? Відмітьте ті фрази, які ви часто використовуєте в спілкуванні з дітьми.
1. Скільки разів тобі повторювати? - 2б.
2. Порадь мені, будь ласка... - 1б.
3. Не знаю, що б я без тебе робила. - 1б.
4. В кого ти такий вдався?! - 2б.
5. Які в тебе чудові друзі! - 1б.
6. Ну на кого ти схожий (а)? - 2б.
7. А я в твої роки ...- 2б.
8. Ти моя опора і помічник (ця) - 1б.
9. Ну що за друзі в тебе? - 2б.
10. Про що ти тільки думаєш? - 2б.
11. Яка (ий) ти в мене розумниця! - 1б.
12. А як ти вважаєш? - 1б.
13.У всіх діти як діти, а ти?... - 2б.
14. Який ти в мене кмітливий (а)! - 1б.
Підрахуйте загальну кількість балів. Якщо ви набрали 5-7 балів, значить, ви поважаєте дитини, ваші відносини сприяють становленню його особистості. Сума від 8 до 10 балів свідчить про намічені складнощі у взаєминах з дитиною, нерозумінні його проблем, спроби перекласти провину за недоліки в його розвитку самої дитини. 11 балів і вище - ви непослідовні у спілкуванні з дитиною. Його розвиток під впливом випадкових обставин. Варто задуматися над цим!
Додаток 2
Які якості допоможуть дитині стати успішним?
Перед вами список якостей, виберіть 3 найголовніших на ваш погляд, які необхідно розвивати, щоб виховати дитину успішною. Пронумеруйте їх за ступенем значущості.
Працьовитість, акуратність, старанність, організованість, ввічливість, доброзичливість, справедливість, наполегливість, цілеспрямованість, уміння дитини спілкуватися з однолітками і дорослими, дисциплінованість, хороша пам'ять і увагу, ініціативність, самостійність, креативність (творчий підхід до роботи), впевненість та інші.
Додаток 3
1-ша ситуація. Син збирав з деталей конструктора модель екскаватора. Він не знав, як слід кріпити колеса, і звернувся до батька за допомогою. Той, побачивши, що син зробив все неправильно, став дорікати його у безглуздості, незграбності, що він не слухає і не придивляється до того, що і як робить батько.
2-а ситуація. Іру виховує бабуся. Росла дівчинка слухняною, але дуже боязкою. У неї не було подруг. Іра любила грати одна, і бабусі це подобалося. Коли Ірі виповнилося 6 років, батьки забрали її у бабусі. Іноді мати просила розповісти вірш, вирішити нескладні, на її погляд, завдання. Іра невпевнено відповідала, помилялася, а мати сердилась на неї: «Як же ти будеш вчитися в школі? Тобі ставитимуть двійки!» З тривогою дівчинка чекала першого шкільного дня. Їй не хотілося йти в школу. Результати позначилися швидко. Через тиждень Іра відмовилася йти в школу.
Додаток 4
Особливість віку трьох років - формування установки «Я можу все сам зробити, я вже дорослий». Ви, напевно, помічали, що саме в цьому віці дитині потрібні ті ж предмети, якими користуються дорослі: татів молоток, мамині кришки для консервування. Саме у віці трьох років, через гру, допомагаючи консервувати огірки або підмітати підлогу, маленька людина закладає майбутнє власної поведінки, комунікативних навичок. На жаль, найчастіше батьки, при спробах дітей 3 року зробити що-небудь самостійно, кажуть: «Дай сюди, я зроблю це краще. Подивися, доведеться переробляти. Ти недотепа...». А який посил отримує дитина, якщо йому не дають проявляти самостійність? Якщо дорослі демонстративно переробляють те, що він сам зробив з такою працею, та ще й лають його за це? Малюк розуміє, що якщо зробить щось сам, то мама може розсердитися. Для дитини розлючені батьки - крах світу, і він з почуття самозбереження буде сидіти тихо, боячись проявити ініціативу. І в голові формується рефлекс: не висовуйся, тоді тебе будуть любити і поважати. Не виявляй ініціативу, і все буде добре! Чим подібна установка може обернутися в подальшому? Людина буде намагатися влаштуватися на комфортну, але малооплачувану роботу - просто з міркувань безпеки. Щоб ніякої відповідальності, а значить, і ймовірність покарання мінімальна. Буде боятися кар'єрного росту, нових проектів. Такий працівник ніколи не виявлятиме ініціативи, не піде на ризик. На будь-яких переговорах буде програвати, так як дитяча установка «сиди тихо, і тобою будуть задоволені» не дозволить йому відстоювати свої інтереси. Найцікавіше, що у такої людини може бути прекрасну освіту, він може знати кілька іноземних мов і бути дуже грамотним фахівцем. Ось тільки «вершки» будуть знімати інші - начальник, більш активні колеги. Всі його чудові ідеї будуть видаватися за свої іншими людьми, які не бояться не сподобатися. Висновок напрошується дуже простий: заохочуйте самостійність своєї дитини, особливо у віці від 3-х років. Нехай максимально все, що він може зробити сам робить. Хваліть за ініціативу, підбадьорюйте, якщо щось не вийшло. Ваша допомога повинна бути достатньою, але ніколи надлишковою. Проявіть терпіння. Так, збиратися на прогулянку ви будете довше, адже він сам зав'язує шнурки, і робить це довго. Але гра коштує свічок. І, заради Бога, не звертайте уваги на розбиті чашки і заляпаного меблі. Якщо ваша дитина виросте активним і самостійним, він купить вам нову, ще краще колишньою.
Додаток 5
Демократичний стиль виховання: батьки заохочують будь-яку ініціативу дитини, самостійність, допомагають їм, враховують їх потреби. Висловлюють дитині свою любов, доброзичливість, грають з ним на цікаві йому теми. Батьки дозволяють дітям приймати участь в обговоренні сімейних проблем і враховують їх думку при прийнятті рішень. А так же в свою чергу вимагають осмисленої поведінки від дітей, виявляють твердість і послідовність у дотриманні дисципліни.
Авторитетний стиль батьківського виховання - спосіб дії батьків, відрізняється твердим контролем над дітьми і в той же час заохоченням спілкування і обговорення в колі сім'ї правил поведінки, встановлених для дитини. Рішення і дії батьків не здаються довільними або несправедливими для дітей, і тому вони легко погоджуються з ними.
Хаотичний стиль виховання. Це відсутність єдиного підходу до виховання, коли немає чітко виражених, визначених, конкретних вимог до дитини або спостерігаються протиріччя, розбіжності у виборі виховних засобів між батьками, між батьками і бабусями, дідусями. У батьків, особливо у матері не вистачає витримки, самовладання для здійснення послідовної виховної тактики в сім'ї.
Опікується ним стиль виховання. Прагнення постійно бути біля дитини, вирішувати за неї всі проблеми, що виникають. Батьки пильно стежать за поведінкою дитини, обмежують його самостійну поведінку, тривожаться, що з ними може щось статися. Незважаючи на зовнішню турботу, цей стиль виховання приводить до формування у дитини тривожності, безпорадності.
Список літератури:
1. Антонова Т., Волкова Е., Мішина Н. Проблеми та пошук сучасних форм співпраці педагогів дитячого садка з сім'єю дитини // Дошкільне виховання. 1998. № 6.
2. Аралова М.А. Десять золотих правил проведення батьківських зборів //Вихователь ДНЗ. 2007. № 5.
3. Леві Ст. Нестандартний дитина. М.: Знання, 1988.
4. Островська Л.Ф. Педагогічні ситуації в сімейному вихованні дітей дошкільного віку. М.: Просвіта, 1990.
5. Батьківські збори: Підготовча група / Авт.-упоряд. С.В.Чиркова. - М.: ВАКО, 2010.
6. Філіпчук Р. чи Знаєте ви свою дитину? М: Прогрес, 1985.
7. Якобсон Ц.Р., Соловйова О.В. Дошкільник, який він? Посібник для вихователів дитячих садків. М.: Виховання дошкільника, 2002.
РОЗВИВАЄМО МОВЛЕННЯ ДИТИНИ: 5 ГОЛОВНИХ БАТЬКІВСЬКИХ ДІЙ ДЛЯ ПОЛІПШЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
Причини затримання мовлення у дітей
Якщо дитина в 3–4 роки розмовляє лише кількома словами: мама, тато, баба, пішли, хочу, дай, та ще й у них припускається помилок, тут і без спеціаліста зрозуміло, що це затримання мовлення. Це пов’язано з багатьма факторами, що може підтвердити фахівець.Але головний з них, що можна виправити без лікарських засобів і відвідування логопеда, — це батьківське абстрагування від сімейних бесід. Мати з татом спілкуються більше в інтернеті, ніж удома чи з друзями. Навіть на дитячому майданчику матусі та діти, у яких є телефони, часто дивляться в екрани.
Молоді недосвідчені батьки не звертають увагу на те, що дитина говорить погано, або взагалі не починає вчасно це робити. «Виговориться самостійно!» — так на незручні питання відповідають мами та татусі дітей із затриманням мовлення. Дитина, звісно, може виговоритися самостійно, але не завжди в неї буде якісне мовлення. В мовленні існують такі проблеми, що потребують негайного розв’язання, а якщо це робити пізніше, то виникає незворотний процес. І проблема вже не в обсязі словникового запасу. Головне — труднощі з вимовою деяких звуків ([р], [ш], [л], [в] тощо) залишаються назавжди.
Батьки зробили інвалідом
Так, наприклад, в одній сім’ї батьки працювали програмістами. І навіть вдома вони майже весь час проводили за комп’ютером, розмовляючи між собою кількома фразами. У них підростав син Андрій, який також уже з 2-х років грався за комп’ютером. Дитина тривалий час не розмовляла, батьки все чекали, мовляв, усі діти різні, настане час — заговорить. Коли вони почали бити на спалах, а це було перед школою, хлопцеві виповнилося 6 років. На обстеженні логопеди та неврологи визначали, у дитини відсутні патологій, вона мала гарний слух, мовленнєвий апарат був у повному порядку. Але умови, у яких він виховувався, вплинули на розвиток мовлення. Андрій не відвідував дитячого садочку, гуляв на вулиці лише з батьками та планшетом. Отже, не бачачи перед собою прикладу, навіть не чуючи, як батьки між собою розмовляють, хлопчик перетворився на інваліда. Експерти пояснили батькам, що втрачено найголовніше, чого неможна повернути, — час. Мовленнєвий апарат дитині фахівці потроху розвинули, Андрій почав говорити. Але ж все одно в нього залишилися проблеми з вимовою слів назавжди.
Тож, як уникнути таких страшних наслідків? Як розвивати мовлення дитини?
1. Необхідно розмовляти з дитиною та читати вголос. Дитину варто залучати до діалогу, якщо вона сама розмовляє не активно. Малюк також обов’язково повинен бачити, як спілкуються інші. Зверніть увагу: ви дивитеся на дитину, вимовляючи нові слова, вона інстинктивно дивиться на рот, наче хоче дізнатися, як саме вимовляються певні склади. Читання вголос книжок завжди допомагає розвивати дитяче мовлення, а також збагачує словниковий запас дитини.
2. Вивчати основні правила складання речень. Розкажіть дитині, з чого складається речення, як змінюються дієслова, які саме займенники слід використовувати в певних випадках. Бо діти часто плутають, на дівчаток говорять ВІН, а на хлопчиків — ВОНА. Або у дієсловах припускаються помилок. Не потрібно вивчати з малюком таблицю дієслів, достатньо вивчити кілька прикладів, а поступово він зрозуміє закономірність.
3. Займатися з дитиною логопедичними вправами. Не залежно від того, є у дитини проблеми з вимовою слів чи ні, логопедичні вправи у формі гри ніколи не завадять. Одна вихователька пригадувала, як кілька дітей прийшли до дитячого садочка, не вимовляючи дуже багато звуків. Через те, що вона їх не розуміла та було важко спілкуватися, Оксана почала з ними грати в логопедичні ігри («паркан», «літачок», «посмішка», «слоник» та подібні) по 5–6 хвилин на день, буквально через тиждень, слова дітей вже можна було зрозуміти.
4. Стежити за вимовою вже вивчених слів. Дуже часто трапляється, що батьки не помічають, як дитина неправильно вимовляє слова. Навпаки посміхаючись повторюють за нею: «То у кішки «рапки», кажеш, м’якенькі?» Замість правильного «лапки». Цього не можна робити, усі слова необхідно вимовляти чітко без усіляких «сю-сю-сю», навіть з найменшими. Бо інакше дитина швидко запам’ятовує неправильну версію слова, а потім важко перевчається, або взагалі так запам’ятовує помилковий варіант. А це впливає потім на правопис і кількість граматичних помилок під час письма в школі. Тому головне — не виправляти відразу всі слова, з якими у дитини проблеми, а сконцентруватися на одному слові, кілька днів у формі гри працювати над його вимовою. Коли ви бачите, що все гаразд, можна працювати над іншим словом.
5. Вивчати нові слова щодня. Дуже корисно взяти за правило щодня вивчати одне нове слово, пояснювати, що воно означає, та складати з ним речення. А потім із дитиною старшого віку можна записувати ці слова в особистий зроблений словник (розкреслений зошит, де є три стовпчики, де записано слово, пояснення та кілька речень).
Таким чином можна не лише розвинути мовлення, але й збільшити словниковий запас дитини.
Освітній тренінг для батьків «Розуміння шляхів виховання дитини, як умова формування конструктивного діалогу в родині»
Важливою умовою ефективної навчально-виховної роботи є співробітництво закладу освіти і сім’ї, яке передбачає належний рівень педагогічної культури батьків. Тісний взаємозв’язок може розвиватися завдяки педагогічній освіті батьків і залученню їх до виховної роботи.Рівень педагогічної освіченості батьків залежить від традицій у сім’ях, в яких виросли вони, набутих знань, життєвого досвіду, здатності до саморозвитку. Майже завжди, на сучасному етапі особливо, у зв’язку з переходом до нового типу суспільства, утвердження нових суспільних, етичних цінностей, а також із процесами глобалізації, педагогічна освіченість батьків нерідко відстає від реальної педагогічної ситуації, суспільних потреб, очікувань дитини. Тому заклад освіти має дбати про постійний розвиток їх педагогічних знань, вдаючись до різних методів роботи. Одним із методів, що є досить ефективним для побудови повноцінного діалогу між учнями, батьками і школою є освітні тренінги для батьків.
З метою створення умов для повноцінної діалогу в групі учасниками приймаються правила роботи в групі. У правилах віддзеркалені характеристики реальних процесів і явищ, які існують у прототипах моделюючої ситуації. До переліку важливих правил можна віднести наступні:
§ кожен учасник має можливість висловитися, якщо у нього є бажання;
§ всі учасники групи поважають цінності і погляди кожного, навіть, якщо не згодні з ними;
§ обговорюються ідеї, пропозиції, а не люди, що їх висловили;
§ всі учасники роблять зауваження коротко і по суті;
§ кожен учасник, навіть захищаючи свою точку зору, відкритий для сприйняття чужих ідей, думок та інтересів інших учасників;
§ усі розбіжності, конфлікти, що виникають під час роботи, розв’язуються мирним шляхом з урахуванням інтересів учасників і правил роботи;
§ всі учасники прагнуть створити відкриту, ділову, дружню атмосферу
Реалізуючи особистісно-зорієнтовану концепцію сучасної освіти, ефективним є використання різних інтерактивних методів, форм, які допомагають організувати і розгорнути взаємодію між учасниками освітньої програми, а саме:рольова гра; групова дискусія; робота в малих групах; творчі завдання; мозкова атака; інтерактивна міні-лекція;колаж; рефлексивні коментарі; повчальні історії, яскраві метафори, казкові розповіді; ігрові, тренувальні вправи, вправи на активізацію, рефлексію тощо.
Мета тренінгу: сприяти становленню батьківської компетентності шляхом усвідомлення і осмислення механізмів діалогічного спілкування та формування вмінь і навичок конструктивної взаємодії з дітьми у сім’ї.
1) Вправа на знайомство „Інтерв’ю”
Мета: познайомити учасників, сприяти згуртованості групи та створенню комфортної атмосфери для успішної роботи.
Хід проведення
Учасники об’єднуються в пари і по черзі беруть один в одного інтерв’ю за такими запитаннями :
§ Ім’я;
§ Відомості про сім’ю;
§Три речі, які Ви найбільше любите в житті;
§Життєве кредо;
§Найцікавіший спогад з дитинства;
2) Міні-лекція „Три шляхи у вихованні ”.
Мета: ознайомити учасників з різними підходами у сімейному вихованні.
МІНІ-ЛЕКЦІЯ „ТРИ ШЛЯХИ У ВИХОВАННІ”
Батьки у всьому світі, виховуючи своїх дітей, можуть іти одним з трьох шляхів: влади, поступливості або діалогу. Ось коротка характеристика цих шляхів.
ВЛАДА
Цей шлях опирається на переконання дорослого, що батьки завжди краще знають і мають рацію, демонструють дитині, хто головний. Дитина повинна підкорятися їхній волі, найкраще без дискусії. Батьки найчастіше виступають у ролі контролера, екзекутора, судді, володаря, поліцейського, а іноді й ката. Такий образ батьків викликає у дитини почуття страху, злості, гніву, жалю, несправедливості, кривди, приниження, сорому. У дитини з’являється переконання, що батьки її не розуміють, можливо, не люблять.
У поведінці дитини може з’явитися опір, брехня, покора, агресія, ворожість, бунт або лицемірство. Дитина може думати: „ніхто не прислухається до моєї думки, а, значить, мої думки дурні та нічого не варті. Я ні на що не здатна, якщо мене треба постійно контролювати, слідкувати за мною, перевіряти. Тільки батьки знають, що добре для мене.”
Можливі наслідки для дитини – відсутність бажання змінюватися, залежність від думки та оцінок інших, нездатність творчо мислити, самостійно вирішувати проблеми, занижена самооцінка, відсутність віри у власні можливості. Можливі наслідки для батьків – почуття безсилля, нездатності вплинути на ситуацію, що посилюють незадоволення дитиною та собою як батьками. Наслідки для родини – холодність, неприязнь, емоційна відчуженість, ворожість, конфлікти. Родина перетворюється на поле битви.
ПОСТУПЛИВІСТЬ
На цьому шляху батьки заради „святого спокою” поступаються дитині, хоча це суперечить їхнім відчуттям і потребам. Вони підкоряються волі дитини, щоб уникнути конфронтації. Постать батьків поступлива, але наелектризована злістю, роздратуванням щодо „самолюбивої, сповненої бажань і претензій” дитини.
Дитина почувається у виграші — „Я перемогла”. Це породжує змішані почуття: тріумф, почуття провини, невпевненість, викликані відсутністю опору з боку дорослого. Вона може думати: „Всі повинні мені підкорятися”, „Найважливіші мої почуття і потреби”, „Батьки все зроблять заради мене, варто тільки бути впертою”. Свою волю дитина диктує за допомогою крику, плачу, шантажу, тиску. Можливі наслідки для дитини – відсутність почуття безпеки через своєрідну зміну ролей – батьки виявляються „слабкими”, а дитина „сильною”. У дитини може розвинутися імпульсивний спосіб реагування, егоїзм, нездатність підпорядковуватися авторитетові, суспільним та етичним нормам, а також працювати в колективі (виникають проблеми в школі, з ровесниками).Можливі наслідки для батьків – неприязнь до дитини, безсилля, незадоволення собою як батьками, незадоволення з приводу постійних поступок дитині всупереч своїм потребам та почуттям. Наслідки для родини – відчуженість, холодність, неприязнь (батьки не можуть витримувати поведінку своєї дитини, їм не подобається бути з нею).
ДІАЛОГ
На шляху діалогу батьки передають дитині важливі для них цінності, враховуючи почуття та потреби дитини, а в ситуації конфлікту шукають спільне рішення, яке б задовольняло всіх зацікавлених. Батьки поважають почуття, потреби та думки дитини. Допомагають дитині розкривати свої можливості, сприяють ставленню її адекватної самооцінки. Також батьки поважають свої потреби та почуття, можуть твердо сказати „ні”, коли ситуація вимагає цього. Тому дитина може бути задоволена сама собою, відчувати повагу до власної думки та думки батьків (вчителів, інших людей), мати високе почуття власної вартості та відповідальності за свої вчинки. Дитина може думати: „Я можу сама приймати рішення, я можу бути відповідальною, я здатна багато на що і хочу спробувати свої сили, а якщо в мене не вийде, — спробую ще раз”.
Можливі наслідки для дитини – бажання співпрацювати з батьками, їй подобається бути з ними. У дитини розвивається впевненість у собі, повага до потреб і почуттів інших. Можливі наслідки для батьків – задоволення собою як батьками, почуття близькості, радість від перебування разом з дитиною, приязні стосунки з нею. Можливість виразити своє незадоволення (гнів, розчарування, злість), не ображаючи дитину. Наслідки для родини– менше конфліктів, бо вони вирішуються вчасно і за допомогою діалогу. Дитина вчиться самостійності та відповідальності. Розвивається конструктивні діалогічні стосунки між батьками та дітьми, формуються міцні емоційні зв’язки та вміння виявляти взаємну турботу та повагу.
3) Рольова гра „Застосування трьох шляхів у вихованні”
Мета: проаналізувати різні виховні підходи батьків стосовно дитини, сприяти розумінню необхідності використання діалогу у сімейному вихованні.
Ресурси: фігурки з кольорового паперу у відповідності до кількості учасників – зірочки, сонечка, квіточки для об’єднання в групи; картки з написами „Влада”, „Поступливість”, „Діалог”.
Хід проведення
За допомогою кольорових фігурок тренер об’єднує учасників у три групи, кожна з яких вибирає картку з надписом „Влада”, „Поступливість”, „Діалог”.
Завдання: у відповідності з написом на картці придумати проблемну ситуацію у сім’ї та за допомогою рольової гри продемонструвати її. Час на підготовку – 20 хв.
Кожна група по черзі розігрує проблемну ситуацію в сім’ї, де батьки застосовують певний виховний підхід: „Влада”, „Поступливість”, „Діалог”.
Учасники вгадують, який це був підхід і чому саме вони так вважають. Таким чином, учасники краще усвідомлюють отриману інформацію, розуміють особливості кожного виховного підходу, його недоліки та переваги.
Запитання для коментування:
•Як почувалися учасники в ролі дитини, батьків в кожному окремому випадку?
•Як проявляють батьки свою любов до дитини у кожному з випадків?
•Що важливого у розігруванні стосунків помітили „глядачі”?
•Які важливі висновки Ви для себе зробили, аналізуючи кожен з виховних підходів у сім’ї?
4) Творче завдання „ Спогади дитинства”
Мета: сприяти актуалізації дитячого досвіду батьків для усвідомлення і розуміння проблем, які зараз переживає дитина.
Хід проведення
І етап. Тренер пропонує учасникам озирнутися на своє минуле і пригадати своє дитинство у віці, в якому зараз їхня дитина.
Завдання:
1.Пригадайте себе у віці Вашої дитини.
2. Що для Вас було важливим.
3.Яким був Ваш характер, особливості поведінки.
4.Повертаючись у сьогодення, пригадайте ті вчинки Вашої дитини, які вам не подобаються і уявіть, як би Ви вчинили на її місці.
5.Спробуйте знайти в кожному з цих вчинків такі сторони, які можуть викликати у Вас розуміння чи навіть відчуття радості, задоволення.
6. Визначте в кожному конкретному випадку, що саме нагадує про Ваші вчинки в минулому.
7. Подумайте про те, як саме поведінкові прояви дитини відображають її індивідуальність та до чого вона прагне.
ІІ етап. Учасники розповідають про свої спостереження.
Тренер підсумовує: Не забувайте, що одна із переваг батьків – радіти приємним сюрпризам своєї дитини.
Бажання батьків дозволяти дитині робити те, ЩО ВОНА ХОЧЕ, і бути КИМ ВОНА ХОЧЕ, — і є, в кінцевому рахунку, проявом любові до неї.
Звичайно, батьки інколи прагнуть попередити неприємності у житті дитини, відгородити її від помилок, але у цьому випадку найбільшою помилкою батьків є позбавлення дитини досвіду та здатності самостійно пізнавати життя.
Метафора „Лялечка — метелик”
„Якщо ми будемо прискорювати розвиток лялечки, вона ніколи не перетвориться в метелика і може загинути. Перетворення метелика з лялечки повинно пройти усі стадії”.
5) Тренувальна вправа „ Як звертатися до дитини”
Мета: розглянути особливості спілкування батьків та дітей і відпрацювати комунікативні вміння.
Хід проведення: Учасники об’єднуються в пари. Одному з них пропонується виконувати роль батька, іншому – дитини.
Тренер пропонує попрактикуватися взаємодіяти з дитиною на основі „правильних” і „неправильних” звернень. Учасник отримує 2 картки з різними зверненнями і повинен з різною інтонацією сказати фразу відповідно до ситуації.
Після програвання кожної пари учасники обговорюють, чому до дитини краще звертатися за допомогою одних фраз та чим інші звертання можуть їй нашкодити.
6) Казкова розповідь „Фіолетове кошеня”
Мета: за допомогою метафори показати різні підходи у вихованні та їх вплив на розвиток дитини.
Хід проведення
Тренер пропонує учасникам послухати казку Д.Соколова „Фіолетове кошеня” .
„Фіолетове кошеня мило лапи тільки в місячному сяйві.
-І що я маю з ним робити? – кішка плескала у лапи. — Адже хороше, розумне кошеня, а тут таке. Ну що ти будеш робити, хоч кіл на голові теши – ніщо не допомагає! Тільки в місячному! І що ти будеш робити!
-Та що з ним бавишся? – проревів кабан. – Скупати його у сонячному світлі, або ще краще, — у річці! Подивіться на нього, — всі кошенята, як кошенята, а цьому місячне сяйво подавай!
-Та воно ще ж зовсім дурне! – каркала ворона. – Голова маленька, розуму небагато. Ось підросте – з сонячного світла не витягнеш!
Фіолетове кошеня мило лапи тільки в місячному сяйві.
Місяць був великий, білий, яскравий.
-Миле кошенятко,- говорив Місяць, — а чому ти фіолетове?
-А що ще якесь буває?- дивувалося кошеня.
-У мене є брат, — сказав Місяць, він дуже великий і яскраво жовтий. Хочеш на нього подивитися?
-Він схожий на тебе? Звичайно, хочу.
-Тоді не лягай спати, коли я почну танути в небі, а трішки почекай. Він вийде з-за тієї гори і займе моє місце.
Рано-вранці кошеня побачило Сонце.
— Який же ти теплий! – вигукнуло кошеня. –А я знаю твого брата Місяця!
— Передавай йому привіт, — сказав Сонце, — коли зустрінеш. А то ми з ним рідко бачимося. — Звичайно, передам.
Фіолетове кошеня тепер вміє мити лапки не тільки на сонці, а навіть у мильній ванні. Ну і що?”
Запитання для коментування:
•Як Ви думаєте, про що була казка?
До уваги тренера !У казці за допомогою метафори були зображені різні підходи у вихованні дитини. Кішка, кабан і ворона – це звичні стереотипні підходи у вихованні, а саме: провина, погроза та насмішка. Місяць – це символ віри. Він допомагає розширити рамки можливостей і відкрити власні ресурси дитини. Тому батькам важливо пам’ятати, що, виховуючи дитину, важливо прислухатися до неї, іти від її потреб, а не власного уявлення про них.
7) Вправа на рефлексію „Компліменти”
Мета: сприяти підвищенню психоемоційного тонусу групи, розвивати почуття власної самоцінності.
Хід проведення
Тренер пропонує учасникам висловити один одному компліменти (по колу).
«Як виховати успішну дитину?»
(батьківські збори)
Всі батьки хочуть бачити своїх дітей успішними - в дитячому садку, в школі і далі по життю. Яку ж модель виховання вибрати, щоб малюк ріс впевненим у собі, а надалі став успішним людиною. Давайте поговоримо про те, як зробити так, щоб життя дитини не перетворювати на вічний екзамен, а нам - дорослим бути не екзаменаторами, а друзями, які не тільки хочуть, але й вміють допомагати дітям.
Для початку спробуємо перевірити себе, чи добре ми знаємо свою дитину, її проблеми. Не сумнівайтеся, їх у кожної дитини не менше, ніж у нас, дорослих
Гра з м'ячем (піймавши м'яч, швидко відповісти на питання): улюблене заняття моєї дитини? ім'я кращого друга, подружки? улюблена казка? моїй дитині подобається, коли..., моя дитина ображається, якщо..., наша улюблена з ним (з нею) гра..., я раджуся з сином (донькою), якщо..., ми любимо гуляти..., моя дитина боїться... та ін.
Я рада, що вам не байдужі інтереси ваших дітей.
А чи не хочете ви отримати відповідь на питання: «Який Ви батько?» Сприяють ваші стосунки становленню особистості дитини? (додаток 1).
Ну що ж, а тепер спробуємо розібратися, хто ж це «успішна дитина», які якості необхідно розвивати для цього (додаток 2).
Спробуйте пояснити свій вибір. Яким чином ці якості розвивати? (відповіді батьків, зазначити ті якості, які частіше прозвучали).
А я хотіла б зупинитися на креативність - це здатність до творчості, є запорукою успішного навчання дітей у школі. Тому ми пропонуємо вам брати участь з дітьми в різних конкурсах, де не тільки діти, але і ви можете проявити себе, батьки - кращий приклад для наслідування! У кожній дитині прихований якийсь талант, одна дитина любить малювати, інший - співати, хтось - вірші розповідати, а може - складати! Треба тільки дати можливість дитині відчути, що він самий - самий!
А зараз я пропоную вам на прикладі 2-х ситуацій з'ясувати, чи легко буде дітям із запропонованих ситуацій вирости успішними (додаток 3). Ваша оцінка дій батька. Обґрунтуйте можливі причини такого реагування батька на неуспіхи дитини. До чого призведе таке ставлення батька до дитини? (невпевненість, низька самооцінка дитини, дитина все менше звертатиметься до батька).
Чому дівчинка відмовляється йти в школу? (немає досвіду спілкування з однолітками, страх перед школою.) Завдання. Програти ситуацію в ролях (матері і дитини). Як ви почували себе в ролі дитини, матері?
А з якого віку почати виховувати «успішної людини»?
Давайте звернемося до психолога. Ось що думає про це психолог Пономаренко Анастасія (додаток 4).
У багатьох з вас є діти не тільки дошкільного віку, але й підлітки. На питання, чи можуть батьки допомогти їм стати успішними в житті, ось що відповіли 14 - 15 річні підлітки: Більше вірити, довіряти і менше опікати. Давати можливість висловлювати свою думку і вдома, і в школі. Не нав'язувати того, що не подобається. Частіше хвалити і не лаяти за дрібниці. І, головне, не порівнювати з іншими.
Вплив на дитину справляють всі члени сім'ї. Зверніть увагу на стилі виховання і скажіть, при якому стилі виховання в родині дитині легше стати успішним і чому? (додаток 5)
Слово «успішний» походить від слова «успіх». Так давайте постараємося частіше створювати дитині такі ситуації, де він буде успішний, адже кожна дитина - унікальна особистість зі своїм неповторним набором якостей, талантів. Дуже важливо помітити творчий потенціал малюка і докласти зусиль для його розвитку, а саме головне - захищати, любити, розуміти і приймати дитину такою, якою вона є. А ми постараємося вам в цьому допомогти.
Додаток 1
Тест «Який ви батько?»
Кому не хочеться отримати відповідь на це питання!? Відмітьте ті фрази, які ви часто використовуєте в спілкуванні з дітьми.
1. Скільки разів тобі повторювати? - 2б.
2. Порадь мені, будь ласка... - 1б.
3. Не знаю, що б я без тебе робила. - 1б.
4. В кого ти такий вдався?! - 2б.
5. Які в тебе чудові друзі! - 1б.
6. Ну на кого ти схожий (а)? - 2б.
7. А я в твої роки ...- 2б.
8. Ти моя опора і помічник (ця) - 1б.
9. Ну що за друзі в тебе? - 2б.
10. Про що ти тільки думаєш? - 2б.
11. Яка (ий) ти в мене розумниця! - 1б.
12. А як ти вважаєш? - 1б.
13.У всіх діти як діти, а ти?... - 2б.
14. Який ти в мене кмітливий (а)! - 1б.
Підрахуйте загальну кількість балів. Якщо ви набрали 5-7 балів, значить, ви поважаєте дитини, ваші відносини сприяють становленню його особистості. Сума від 8 до 10 балів свідчить про намічені складнощі у взаєминах з дитиною, нерозумінні його проблем, спроби перекласти провину за недоліки в його розвитку самої дитини. 11 балів і вище - ви непослідовні у спілкуванні з дитиною. Його розвиток під впливом випадкових обставин. Варто задуматися над цим!
Додаток 2
Які якості допоможуть дитині стати успішним?
Перед вами список якостей, виберіть 3 найголовніших на ваш погляд, які необхідно розвивати, щоб виховати дитину успішною. Пронумеруйте їх за ступенем значущості.
Працьовитість, акуратність, старанність, організованість, ввічливість, доброзичливість, справедливість, наполегливість, цілеспрямованість, уміння дитини спілкуватися з однолітками і дорослими, дисциплінованість, хороша пам'ять і увагу, ініціативність, самостійність, креативність (творчий підхід до роботи), впевненість та інші.
Додаток 3
1-ша ситуація. Син збирав з деталей конструктора модель екскаватора. Він не знав, як слід кріпити колеса, і звернувся до батька за допомогою. Той, побачивши, що син зробив все неправильно, став дорікати його у безглуздості, незграбності, що він не слухає і не придивляється до того, що і як робить батько.
2-а ситуація. Іру виховує бабуся. Росла дівчинка слухняною, але дуже боязкою. У неї не було подруг. Іра любила грати одна, і бабусі це подобалося. Коли Ірі виповнилося 6 років, батьки забрали її у бабусі. Іноді мати просила розповісти вірш, вирішити нескладні, на її погляд, завдання. Іра невпевнено відповідала, помилялася, а мати сердилась на неї: «Як же ти будеш вчитися в школі? Тобі ставитимуть двійки!» З тривогою дівчинка чекала першого шкільного дня. Їй не хотілося йти в школу. Результати позначилися швидко. Через тиждень Іра відмовилася йти в школу.
Додаток 4
Особливість віку трьох років - формування установки «Я можу все сам зробити, я вже дорослий». Ви, напевно, помічали, що саме в цьому віці дитині потрібні ті ж предмети, якими користуються дорослі: татів молоток, мамині кришки для консервування. Саме у віці трьох років, через гру, допомагаючи консервувати огірки або підмітати підлогу, маленька людина закладає майбутнє власної поведінки, комунікативних навичок. На жаль, найчастіше батьки, при спробах дітей 3 року зробити що-небудь самостійно, кажуть: «Дай сюди, я зроблю це краще. Подивися, доведеться переробляти. Ти недотепа...». А який посил отримує дитина, якщо йому не дають проявляти самостійність? Якщо дорослі демонстративно переробляють те, що він сам зробив з такою працею, та ще й лають його за це? Малюк розуміє, що якщо зробить щось сам, то мама може розсердитися. Для дитини розлючені батьки - крах світу, і він з почуття самозбереження буде сидіти тихо, боячись проявити ініціативу. І в голові формується рефлекс: не висовуйся, тоді тебе будуть любити і поважати. Не виявляй ініціативу, і все буде добре! Чим подібна установка може обернутися в подальшому? Людина буде намагатися влаштуватися на комфортну, але малооплачувану роботу - просто з міркувань безпеки. Щоб ніякої відповідальності, а значить, і ймовірність покарання мінімальна. Буде боятися кар'єрного росту, нових проектів. Такий працівник ніколи не виявлятиме ініціативи, не піде на ризик. На будь-яких переговорах буде програвати, так як дитяча установка «сиди тихо, і тобою будуть задоволені» не дозволить йому відстоювати свої інтереси. Найцікавіше, що у такої людини може бути прекрасну освіту, він може знати кілька іноземних мов і бути дуже грамотним фахівцем. Ось тільки «вершки» будуть знімати інші - начальник, більш активні колеги. Всі його чудові ідеї будуть видаватися за свої іншими людьми, які не бояться не сподобатися. Висновок напрошується дуже простий: заохочуйте самостійність своєї дитини, особливо у віці від 3-х років. Нехай максимально все, що він може зробити сам робить. Хваліть за ініціативу, підбадьорюйте, якщо щось не вийшло. Ваша допомога повинна бути достатньою, але ніколи надлишковою. Проявіть терпіння. Так, збиратися на прогулянку ви будете довше, адже він сам зав'язує шнурки, і робить це довго. Але гра коштує свічок. І, заради Бога, не звертайте уваги на розбиті чашки і заляпаного меблі. Якщо ваша дитина виросте активним і самостійним, він купить вам нову, ще краще колишньою.
Додаток 5
Демократичний стиль виховання: батьки заохочують будь-яку ініціативу дитини, самостійність, допомагають їм, враховують їх потреби. Висловлюють дитині свою любов, доброзичливість, грають з ним на цікаві йому теми. Батьки дозволяють дітям приймати участь в обговоренні сімейних проблем і враховують їх думку при прийнятті рішень. А так же в свою чергу вимагають осмисленої поведінки від дітей, виявляють твердість і послідовність у дотриманні дисципліни.
Авторитетний стиль батьківського виховання - спосіб дії батьків, відрізняється твердим контролем над дітьми і в той же час заохоченням спілкування і обговорення в колі сім'ї правил поведінки, встановлених для дитини. Рішення і дії батьків не здаються довільними або несправедливими для дітей, і тому вони легко погоджуються з ними.
Хаотичний стиль виховання. Це відсутність єдиного підходу до виховання, коли немає чітко виражених, визначених, конкретних вимог до дитини або спостерігаються протиріччя, розбіжності у виборі виховних засобів між батьками, між батьками і бабусями, дідусями. У батьків, особливо у матері не вистачає витримки, самовладання для здійснення послідовної виховної тактики в сім'ї.
Опікується ним стиль виховання. Прагнення постійно бути біля дитини, вирішувати за неї всі проблеми, що виникають. Батьки пильно стежать за поведінкою дитини, обмежують його самостійну поведінку, тривожаться, що з ними може щось статися. Незважаючи на зовнішню турботу, цей стиль виховання приводить до формування у дитини тривожності, безпорадності.
Список літератури:
1. Антонова Т., Волкова Е., Мішина Н. Проблеми та пошук сучасних форм співпраці педагогів дитячого садка з сім'єю дитини // Дошкільне виховання. 1998. № 6.
2. Аралова М.А. Десять золотих правил проведення батьківських зборів //Вихователь ДНЗ. 2007. № 5.
3. Леві Ст. Нестандартний дитина. М.: Знання, 1988.
4. Островська Л.Ф. Педагогічні ситуації в сімейному вихованні дітей дошкільного віку. М.: Просвіта, 1990.
5. Батьківські збори: Підготовча група / Авт.-упоряд. С.В.Чиркова. - М.: ВАКО, 2010.
6. Філіпчук Р. чи Знаєте ви свою дитину? М: Прогрес, 1985.
7. Якобсон Ц.Р., Соловйова О.В. Дошкільник, який він? Посібник для вихователів дитячих садків. М.: Виховання дошкільника, 2002.
Немає коментарів:
Дописати коментар