понеділок, 19 лютого 2024 р.

 

ПЕРША ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА ДІТЯМ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ У ПІСЛЯТРАВМАТИЧНОМУ СТАНІ

Війна увійшла в наше життя, сколихнувши всі його сфери. І всі ми досвідчуємо, що війна має великий вплив на психологічне життя людини. Втім війна, як і будь-яка інша кризова подія, може мобілізувати наші внутрішні й зовнішні ресурси, щоб захистити нас, і щоб дати силу захистити інших, вона може сприяти внутрішньому зростанню людини і єдності громади – як будь-яка криза, вона може мати різні наслідки – і великою мірою ці наслідки залежатимуть від того, що ми можемо протиставити їй, тобто наші психологічні, соціальні, духовні ресурси. Тому ми започатковуємо цикл матеріалів, де будемо ділитися інформацією щодо збереження та відновлення наших ресурсів, формування психологічної стійкості.

Сьогодні вашій увазі пропонується пам’ятка з надання першої неспеціалізованої допомоги дітям, які перебувають в післятравматичному стані (для батьків, педагогів, спеціалістів психологічної служби).

ПАМ’ЯТКА

В будь-який час, жодна людина не може уникнути травматичних подій (подій в своєму сприйнятті, як загрозливих для життя та здоров’я). Діти – особливо вразлива вікова категорія до стресових подій. І реакція на ці події має свою специфічність, свої емоційні, тілесні та поведінкові прояви.

 !!! Дорослим потрібно усвідомити, що змінені тілесні відчуття, непритаманні емоційні прояви та поведінка дитини, що зустрілась з травматичною ситуацією, є нормальною реакцією внутрішнього захисту від небезпеки. Це потрібно організму для того щоб вижити.

Правило № 1

ВСЕ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ З ДИТИНОЮ ПІСЛЯ ПЕРЕНЕСЕНОЇ ТРАВМАТИЧНОЇ СИТУАЦІЇ, – ЦЕ НОРМАЛЬНА РЕАКЦІЯ НОРМАЛЬНИХ ЛЮДЕЙ НА НЕНОРМАЛЬНІ ПОДІЇ

         Організм людини на травму реагує так, що блискавично вмикаються захисні рефлекси, переорієнтовуючи в стан тривоги.

Правила № 2

РЕАКЦІЯ НА ТРАВМУ В ДІТЕЙ, ЯК І В ДРОСЛИХ, З ПЛИНОМ ЧАСУ МАЄ СВОЇ ЗАКОНОМІРНОСТІ, ПРОХОДИТЬ ПЕВНІ СТАДІЇ (ФАЗИ) ВІДРЕАГУВАННЯ. ПЕРША ДОПОМОГА НАДАЄТЬСЯ ДИТИНІ, ЗВАЖАЮЧИ НА ЇЇ ПОТРЕБУ І ФАЗУ ПЕРЕБІГУ ПІСЛЯТРАВМАТИЧНОГО ВІДРЕАГУВАННЯ

Правило № 3

У ДІТЕЙ ПЕРЕБІГ РЕАГУВАННЯ НА СТРЕС СПОСТЕРІГАЄТЬСЯ ІНАКШЕ НІЖ У ДОРОСЛИХ, ФАЗИ ВІДРЕАГУВАННЯ МОЖУТЬ ЗМІНЮВАТИ СВОЮ ТИПОВУ ЧЕРГОВІСТЬ, ВИПАДАТИ (НЕ ПРОЯВЛЯТИСЬ ВЗАГАЛІ), НЕ МАТИ СВОЇХ ЧАСОВИХ ГРАНИЦЬ

         Теоретичні та практичні рекомендації з надання першої допомоги (враховуючи потребу і фазу перебігу відреагування)

ФАЗА 1 («стан замороження», «шоковий стан»)

Коли? – під час травматичної події, чи відразу після перенесеного стресу

Що з дитиною? – відчуття холоду, спітнілість, дитина тремтить

Допомога

*забрати дитину з місця подій

*дати можливість зігрітись (одіяло, теплий одяг, слабкий теплий солодкий чай)

 *дайте відчути дитині свою присутність (підтримуюча розмова, доброзичливий фізичний контакт)

 *не демонструйте свою тривогу, хвилювання в присутності дитини

*дбайте про комфорт дитини (відсутність відчуття безпеки і комфорту в цій фазі є загрозливим чинником для виживання)

ФАЗА 2 (збудження)

Коли? – від кількох хвилин до кількох годин після подій, що викликали порушення

 Що з дитиною? – фізичне та психічне збудження (дитина може плакати, безпідставно сміятись, бігати, кричати, не відпускати Вас ні на крок…)

Допомога

* дайте дитині відчувати себе в безпеці

*не залишайте дитину саму

*намагайтесь «витримати» будь яку, навіть нестерпнішу поведінку дитини

*в своїх діях намагайтесь дотримуватись темпу поведінки дитини ( разом рухайтесь з дитиною, розмовляйте виразно, мова гучна з поступовим зниженням гучності, що дає можливість вгамовувати рухову активність. (будьте провідником і керманичем поведінки дитини)

 * дбайте про безпеку дитини (поведінка є загрозливою для нещасних випадків)

 * дозволяйте дитині плакати, чіплятись за Вас

*втішайте дитину, завжди будьте поруч

*зберігайте спокій

 Застереження

**жодних вимог

**жодних аргументів

**жодних докорів

**вгамуйте свій страх і не демонструйте його дітям

         ФАЗА 3 (заперечення, уникання)

Коли? – години – дні після події

Що з дитиною? – дитина зменшує свою активність, заперечує подію,що спричинила порушення, не хоче про це говорити, робить вигляд що нічого не чує, ховається. Спостерігається порушення сну, підвищена вразливість, дратівливість, злість на оточуючих та на себе. Досить часто в дитини є страх.

Деякі діти постійно грають в одну і ту ж гру (це нормальна поведінка дитини, яку можна контролювати).

Підставою звернутись за допомогою психолога є «застрягання» на грі в травматичну подію»

Допомога

* у дитини є нагальна потреба в спокої

* при можливості, чергуйте періоди дозованих розмов про подію з періодами свідомого уникання такого спілкування (будьте обережні, надмірно наполягаючи згадувати подію, Ви можете поглибити уникаючу поведінку, що може викликати навіть вороже ставлення до Вас).

 * якщо уникаюча поведінка триває понад тиждень, звертайтесь за допомогою до психотравматерапевта (травматерапевта).

ФАЗА 4 ( аналітична )

Коли? – години – дні після події

Що з дитиною? – прагнення зрозуміти те, що трапилось. «Критичний аналіз» травматичних подій (пошук правди та змісту того що сталося, прагнення «передбачити» наслідки подій у майбутньому, «змінене» бачення себе та світу. Усвідомлення того, що «життя розділилось» на «до» і «після». Дитина переживає жахливий досвід, відтворюючи його в іграх, і в цих же іграх намагається знайти вихід.

Інколи можусь виникати питання про сенс життя, страждання, про їх причини та наслідки (ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: така поведінка дитини повинна насторожити дорослих, адже ця поведінка може викликати суіцидальні наміри).

Допомога

* продовжуйте спілкуватись з дитиною (розмовляйте, грайтеся, ліпіть, малюйте… ) У цих іграх можна здійснювати спроби спрямовувати контекст спілкування в травматичну подію (будьте уважні – нічого не робіть у супротив волі дитини, при появі хвилювання дитини, «виходьте» з травматичних подій)

 * при потребі звертайтесь до психолога  

 * оберігайте дитину від будь-якого додаткового стресу

 * не дозволяти перебувати в стані бездіяльності

 * зрозумілою для віку мовою пояснюйте все, що відбувається. Пояснюйте ті чи інші заходи були доцільними (медичне втручання, похорон…)

 * дитина повинна відчувати постійний контроль над ситуацією

 * не приховувати, не спілкуватись натяками, бути щирими та відкритими

 * стежте, щоб дитина достатньо спала і повноцінно харчувалась

 * слідкуйте, щоб фази свідомого заглиблення в тему чергувались з фазами свідомого відволікання від неї

Застереження

** не докучайте дитині

** будьте готові слухати і вислуховувати

** не вимагайте пояснень

** не чиніть тиску

         ФАЗА ( опрацювання проблеми)

Коли? – дні – тижні після події

Що з дитиною? – відсутність симптомів. Згадуючи про травматичну подію, вже не виникає «травматичне навантаження». Дитина спокійно може про це розповідати і її більше не переповнюють негативні почуття з минулих травматичних подій. В дитини не залишається негативних переконань про себе та про світ.

У ВИПАДКУ ВАЖКОГО ПЕРЕБІГУ ВСІХ ФАЗ ВІДРЕАГУВАННЯ, ПРИ НАДМІРНІЙ ТРИВОЖНОСТІ ДОРОСЛИХ ЗА СТАН ДИТИНИ, ПРИ ТРИВАЛОСТІ СИМПТОМАТИКИ ПОНАД ЧОТИРИ ТИЖНІ, ЗВЕРТАЙТЕСЬ ЗА СПЕЦІАЛІЗОВАНОЮ ДОПОМОГОЮ ДО ФАХІВЦЯ.

 З турботою,

Навчально-методичний центр психологічної служби КЗ СОІППО

 

 

Тренінгове  заняття для батьків

« ПРОФІЛАКТИКА БУЛІНГУ.»

Мета: ознайомити батьків з поняттям, формами та структурою булінгу; виробити систему дій з метою профілактики та запобігання жорстокого поводження з дітьми; усвідомлення відповідальності за виховання дітей щодо жорстокого ставлення до оточуючого світу; розвивати вміння пошуку шляхів виходу зі складної ситуації; формувати навики відповідальної та безпечної поведінки;створення доброзичливої та відвертої атмосфери в групі.

Обладнання:  картки, роздатковий матеріал, стікери, ілюстрації.,презентація,відео

1.      Привітання учасників.

Мета: повідомлення теми заняття, установка на роботу.

         Тренер. Доброго дня, шановні учасники тренінгу. Сьогодні ми з вами мусимо обговорити важливу тему – тему насильства та жорстокості серед учнів.

   Кожному з нас, хоча б раз у житті доводилося зіткнутися з насильством. Воно могло застосовуватися проти вас самих, ви могли бути свідком, або самі ставали тими, хто ображає. Ми поговоримо про насильство та жорстокість, які направлена на одну дитину. Це явище називають булінгом. Сьогодні ми спробуємо зрозуміти почуття жертви булінгу, та поведінку агресора. І найголовніше, разом знайдемо шляхи допомоги постраждалій дитині та спробуємо убезпечити себе, щоб не зіграти одну з ролей у булінгу.

2.      Знайомство. Вправа  «Лінія»

Мета: підвищити рівень згуртованості групи, допомогти учасникам тренінгу краще пізнати один одного, створити сприятливу атмосферу.

Уся група стає на край, обмежений мотузкою. Усі повинні помінятися місцями і стати в заданому порядку:

• за зростом;

• за іменами;

• за містами;

• за порою дня народження (осінь, зима, весна, літо);

• за кольором очей і т. ін.

3.      Очікування учасників тренінгу

Море. Біля великої риби у морі прикріплюються «рибки очікування». Тексти учасники зачитують.

4.      Вироблення правил роботи в групі

Обговорення правил роботи на тренінгу: активність, «тут і зараз», правило піднятої руки, дотримання регламенту тощо.

5.   Вступне слово тренера. Тема, мета, завдання тренінгу(за допомогою інтелект-карти «Булінг»( Додаток 1 ):

1. Що таке насильство і його види.

2. Причини виникнення насильства.

3. Поняття «булінгу».

4. Основи законодавства.

6. Вправа « Обмеження і дозволи»

Мета:  проаналізувати обмеження і дозволи у родині.

Заповніть таблицю «Заборони – заохочення», записавши:

1)Що вам забороняли ваші батьки і чим вони вас заохочували;

2)Що ви забороняєте своїм дітям і чим заохочуєте.

 Порівняйте. Підкресліть пункти, які збігаються. Які ви зробили висновки?

7.    Вправа. Коло  ідей  «Як зупинити насильство».

 Мета: як уникнути ситуації насильства.

 Будь ласка обговоріть дане питання і оберіть один варіант або запропонуйте власний варіант (учасники працюють у групах).

 • Уникай ситуацій, які можуть призвести до насильства.

 • Говори спокійно і впевнено.

 • Дай агресору можливість зупинитися.

 • Відійди в сторону. Це не ознака слабкості!

 • Не прагни помсти ворогам. Вмій просити пробачення.

 • Попроси допомоги. Це не ознака слабкості чи боягузтва!

8.   Гра «Біла ворона». Ведучий пропонує одному з учасників на деякий час стати не таким, як усі. Для цього йому треба робити усе протилежно тому, що робить група. Група повторює всі рухи ведучого. Наприклад, група підводить руки, а «біла ворона» - ні, всі посміхаються, а «біла ворона» - насуплюється тощо. Через деякий час ведучий каже: «Це важко – бути не таким, як усі. Хто буде йому допомагати?» Так з'являються дві білі ворони. Потім їх стає більше. Коли до «білої ворони» приєднується половина учасників, вправа закінчується.

Обговорення                                                                                                                        - Чи спостерігали ви таку ситуацію, коли в дитячому колективі «обирається» дитина (так звана «біла ворона»), яка відрізняється від інших або зовнішнім виглядом, або розумовими здібностями, або поведінкою і цю дитину постійно зневажають та застосовують до неї прізвиська, штовхають, чіпляються , псують особисті речі та інше? Які відчуття у вас викликає така ситуація? Як ви вважаєте почуває себе дитина, яку «обрали «білою вороною»?

9.    Практичне опрацювання історій «Булінг в дитячому середовищі».  Пропонуємо вам об’єднатися в 2 групи. Кожна група отримує історію з життя дітей (за зверненнями дітей на Національну дитячу «гарячу лінію»), а вам необхідно визначити вид булінгу, хто потерпає від булінгу, хто вчиняє булінг, наслідки булінгу для дитини, які можете дати поради виходу з ситуації насильства (для цього відводиться 10 хвилин). Потім просимо вас представити результати вашої роботи (для кожної групи по 3 хвилини).

четвер, 7 жовтня 2021 р.

Аби дитина не плакала


Дитина плакатиме! Це найбільший страх для батьків. Як реагувати на поведінку 
плаксіїв та полегшити розставання з дитиною, коли залишаєте її у садочку?
Реагуйте спокійно і впевнено. Навіть якщо у цей момент ваше серце крається — зберігайте спокій та не показуйте дитині власних хвилювань.
Не говоріть голосніше, ніж дитина, та не пояснюйте їй щоразу — «Мама повернеться за дві години/п’ять хвилин». Не вживайте слів на кшталт «зараз», «сьогодні» тощо. Малюки не орієнтуються у часі, тому говоріть конкретно: «Я прийду за тобою ще до обіду», «Я заберу тебе з прогулянки».
Так дитина зможе зрозуміти вас.
Не робіть прощання тривалим — не обіймайте чи не вмовляйте дитину довго, коли вона сильно плаче. Пам’ятайте, що довше прощання, то гірше дитина звикає до того, що Ви маєте йти.
Вигадайте ритуал прощання — два поцілунки у щічки, два рукостискання, плескання у долоні. Все залежить від фантазії — Вашої та дитини. Ритуал прощання має бути швидким з дотиками, обіймами тощо.
Дотримуйтесь алгоритму дій:
––прийдіть до садочка;
––перевдягніть дитину;
––виконайте ритуал прощання;
––предайте дитину вихователеві;
––ідіть.
Виконуйте обіцяне: «Я пообіцяла (-в), і прийшла (-в)» та наголошуйте на цьому, коли забираєте дитину із садочка.
Запитуйте у дитини, як минув її день у садочку. Якщо вона не відповідає — не наполягайте, адже спершу ця тема може бути ненависною для дитини. Коли малюк чимось зацікавиться в садочку, він сам залюбки усе розповідатиме вам.
Закріплюйте у дитини думку про те, що вона вже доросла, і садок для неї — як винагорода. Поясніть дитині, що у садочку весело й там вона знайде багато друзів. Тож їй сподобається ходити в садочок.
Усі поради мають рекомендаційний характер. Ви як батьки ліпше знаєте власну дитину, тож саме Ви знаєте, що насправді полегшить її адаптацію до дитячого садка.
А якщо маєте страхи чи сумніви — порадьтеся з працівниками дитячого садка. Ми радо допоможемо!
Бажаємо успіху всім нам!

четвер, 29 квітня 2021 р.

Готуємося до школи: що повинна вміти дитина перед вступом у перший клас

 

Після запуску Нової української школи в 2018 році, всі діти в Україні повинні йти до школи в 6-річному віці незалежно від здібностей. Перший клас, в якому дітям не задають домашніх завдань і не ставлять оцінок, розрахований на адаптацію. Але навіть з урахуванням такої лояльної програми, не всі дітки готові йти до школи в 6 років.

Давайте розберемося що повинна вміти, і до чого має бути готова дитина, щоб у вересні цього року піти до першого класу. У батьків є ціле літо для того, щоб підготуватися до школи і попрацювати над знаннями, яких не вистачає.

Що має знати і вміти дитина

До 6 років малюк вже повинен орієнтуватися в багатьох питаннях.

Перед школою діти повинні знати:

  • повне ім'я та прізвище, імена батьків і бабусь з дідусями,
  • пори року, назви місяців і днів тижня, та розуміє, що означає сьогодні, вчора та завтра.
  • орієнтуватися, який зараз рік і день тижня,
  • назви навколишніх предметів (меблі, посуд, тварини, рослини і т. д.),
  • назви 10 кольорів,
  • розбиратися в напрямках (право, ліво, низ, верх).

Перед походом до школи діти вже повинні вміти потрохи рахувати, читати по складах і писати прості слова.

Підготовка до школи якраз включає оволодіння цими навичками:

  • вміння прочитати по складах пару речень,
  • вміння переписати невеликі слова або фразу,
  • вміння рахувати в межах 20,
  • вміння додавати і віднімати в межах 10,
  • знаходити і пояснювати відмінності та подібності між предметами,
  • вміти скласти невелику розповідь, грунтуючись на картинках,
  • розбиратися в простих геометричних фігурах і вміти їх зобразити,
  • вчити короткі вірші,
  • переказувати казку,
  • утримувати увагу на одному виді діяльності не менше 10 хвилин.

Крім цього, дитина повинна володіти навичками самообслуговування. Вона має вміти самостійно мити руки, переодягатися, надягати верхній одяг, прибирати за собою, при необхідності помити тарілку або склянку. В цілому, якщо дитина прагне до самостійності, це говорить про її психологічну готовність перейти на наступний етап.

Фізичний розвиток

Діти готові до школи, коли їх організм починає стрімко розвиватися і змінюватися. На цю готовність вказують зубки. Як тільки молочні зуби у малят починають випадати, це свідчить про фізичну зрілість малюка. До школи у дітей має змінитися не менше 5 молочних зубів.

Важливим аспектом фізичного здоров'я є імунітет. Якщо дитина дуже часто хворіє, потрібно пустити всі сили на зміцнення її здоров'я за літо.

Про фізичну готовність до школи свідчать:

  • прогин хребта в попереку,
  • дитина може дістати рукою до мочки протилежного вуха через голову,
  • дитина вміє грати з м'ячем (кидати і ловити),
  • добре розвинена дрібна моторика (дитина зав'язує шнурки і застібає гудзики),
  • помітний різкий стрибок у рості.

Налаштовуємося на школу

Варто відзначити, що перед походом в перший клас потрібно обговорити з дитиною її майбутню роль школяра. Дуже часто малюки не до кінця розуміють, навіщо вони йдуть в школу, чому це важливо для їх майбутнього, чим вони будуть займатися в новому навчальному закладі.

У Міносвіти радять попрацювати з присвоєнням нової ролі: пояснити малюкові, що школярі вміють читати і писати, вони самостійні, вміють самі одягатися і зав'язувати шнурки, виконують домашні завдання і дружать з однокласниками.

Діти дошкільного віку розвивають побутову самостійність: самотужки одягаються, чистять зуби, застилають постіль. 5-річний малюк продовжує вчитись через гру та пізнає світ, спілкуючись з батьками та однолітками.

Рекомендації:

Будьте послідовними. Дитина має засвоїти причинно-наслідкові зв'язки.

Проявіть терплячість.

Пояснюйте свій емоційний стан. Це допоможе дитині краще розуміти свої емоції.

Намагайтеся не критикувати та акцентувати увагу на помилках. Краще говорити про досягнення малюка.

Грайте разом з дітьми.

Прищеплюйте любов до книжок. Сімейні читання, вигадування власних казок, роздуми та обговорення прочитаних історій - все це розвиватиме мову та уяву дитини.

Вивчайте з дитиною напам’ять віршики та пісеньки. Розучування віршів - це відмінна вправа для тренування пам'яті, покращення вимови та формування культури малюка.

Привчайте до фізичної активності.

Допомагайте дітям виховувати в собі чесність, доброту, сміливість та відповідальність.

Раджу не перевантажувати дитину перед першим класом, щоб не відбити бажання вчитися. Використовуйте літо для зміцнення імунітету, розвитку комунікаційних навичок, а навчанню (читання і письмо) приділяйте увагу в ігровій формі. Навіть якщо малюк не встигне повністю підготуватися до школи, він обов'язково наздожене це під час навчального процесу.

Я навела умовні норми розвитку, і не варто сприймати їх занадто серйозно, адже кожна дитина індивідуальна і росте у власному темпі. Ще є час звернути увагу на навички, які необхідно розвивати. Наприклад, навички самообслуговування, готовність дотримуватися певних меж та вміння слухати й не перебивати. І звичайно, бажання вчитись.

Чому розумні батьки друкують завдання для дитини

 Протягом усього двадцятого століття виробництво паперу в західному світі лише зростало. Однак на початку двадцять першого електронні технології почали поступово витісняти папір зі звичного способу життя. Злам стався 2017 року. Варто зазначити, що електронні носії інформації витісняють папір набагато швидше, ніж зростала потреба в ньому впродовж минулого століття.

Прогнози футурологів не лишають сумнівів: наступні покоління будуть занурені в електронні образи, слова й музику. Водночас технології призводять до «отупіння» мас, про що свідчать результати досліджень мозку, які воліють не тиражувати, оскільки глобальні корпорації не мотивовані протистояти цьому: «дурний» споживач легше піддається і навіюванню, і керуванню.

Людина в смартфоні стала об'єктивною реальністю, і більшість із цим охоче погоджується. Ми й самі вже заручники сучасних тенденцій – читаємо менше паперових книжок і майже не пишемо текстів на папері. Каліграфія більше не є трендом світової моди, крім Китаю та Японії. Азіати дійсно краще пристосовані й до вітру змін, і до збереження давніх традицій: пензлик та олівець глибоко закорінені в їхні системи освіти. Та й папір було винайдено саме в Китаї дві тисячі років тому, а в Європу він потрапив тільки за десять століть, і книгодрукування зумовило тут епоху Відродження.

Зміни справді наростають. Коли ми, сучасні батьки, навчалися в школі, завдань, подібних до нинішніх, не існувало. Розумні батьки мали зазирати в підручник, допомагаючи дітям. Тепер батьки мають величезний вибір інструментів для розвитку своєї дитини. Вони розуміють, які напрями потребують більшої уваги, і самі можуть підібрати комплекти розвивальних завдань.

Під час вибору постає логічне запитання: в якому вигляді дати завдання дитині – традиційному чи онлайн. Досвід підказує, що паперові творіння зберігаються краще, до них можна повертатися, легше спостерігати прогрес. Підшиті в папку завдання також можна показати шкільному вчителеві – це часто потрібно тим батькам, які супроводжують процес навчання своєї дитини.

Товста книга виконаних завдань на значущому місці у вашому домі безсумнівно підвищить упевненість дитини у своїх силах, адже це вже її матеріалізована творчість. Зрештою в неї з'явиться усвідомлення, що не святі горшки ліплять, і кожен може створити власну історію успіху.

Ніколи не пізно запитати себе, якою я бачу свою дитину за двадцять років? Чи достатньо амбітні мої цілі?

Як кажуть китайці, дорога в тисячу миль починається з першого кроку.

середу, 28 квітня 2021 р.

Готовність до школи. Філіппінський тест

 

В дошкільному віці (зазвичай в 5-6 років) у дітей відбувається «напівзростовий стрибок у зрості», який криється у суттєвому подовженні рук і ніг.

Для того, щоб дізнатися, чи відбувся цей стрибок зросту чи ні, треба попросити дитину доторкнутися правою рукою до лівого вуха, провівши руку над головою. Дитина 4-5 років не може цього зробити – руки ще занадто короткі.

Результат Філіппінського тесту достатньо точно характеризує біологічний вік дитини. Він зображає ступінь розвитку скелету, рівень дозрівання нервової системи, здатність головного мозку сприймати та переробляти інформацію. В загальному таким способом перевіряється ступінь морфофункціональної зрілості організму. Найперше це пов’язане з рівнем дозрівання нервової системи та здатністю головного мозку сприймати й переробляти інформацію. Недарма Філіппінський тест нерідко розглядають як один з головних критеріїв «шкільної зрілості».

Фізіологи встановили, що якщо дитина починає відвідувати школу до того, як у неї відбувся напівзростовий стрибок, це різко негативно позначається на її здоров’ї, в першу чергу психічному, і вкрай рідко дає успіх у навчанні.

Паспортний вік, в якому проходить цей напівзростовий стрибок, може істотно варіюватися. У деяких дітей він завершений вже до 5 років, в інших – тільки після 7 років. Ясно, що в такому віці різниця у два роки, – це дуже багато.

Напівзростовий стрибок — один з важливих критичних періодів у житті дитини, відповідно до якого якісно змінюються багато функцій організму. В той самий час фізіологічні наслідки такого стрибка дуже прості: організм дитини стає надійнішим в біологічному сенсі, а тому працездатнішим.

З точки зору фізіології про працездатність взагалі можна казати тільки після завершення напівзростового стрибка. До цього істинної працездатності (ні розумової, ні фізичної) у дитини ще немає. Адже основою працездатності є така організація нервових, енергетичних та інших процесів, яка здатна забезпечити роботу в «стійкому режимі». Ні про який стійкий режим до напівзростового стрибка говорити не доводиться — клітини дитячого організму до 6 років просто не годяться для цього.

Зате після того, як напівзростовий стрибок завершений, у дитини з’являються реальні функціональні можливості до посидючої, досить тривалої роботи в рівному темпі (зрозуміло, ще невеликі — вони будуть швидко, але нерівномірно збільшуватися відповідно до міри дорослішання, але вже закладена основа).

Успіхів вам, друзі, терпіння та розуміння себе і своїх дітей!

 

вівторок, 16 червня 2020 р.

Без паніки! Як говорити з дітьми про коронавірус

На сьогодні діти майже напевне знають, що варто бути вдома, обов'язково мити руки, 
носити маску у магазині тощо, і поступово звикають до нової реальності. Як пояснити, чому так трапилося, допомогти дітям чітко дотримуватися правил і не викликати зайвої тривоги? 
Ми зібрали поради експертів, які можуть знадобитися як батькам, так і вихователям та вчителям.
Вислухайте дітей і говоріть з ними відповідно до віку
Аби не сказати зайвого, зрозуміти, чи дійсно дитина занепокоєна ситуацією в світі і як сильно, слід спершу з'ясувати, що саме дитина чула про коронавірус. В залежності від відповіді, можна вибудовувати розмову далі.
Зрозумівши, від чого відштовхуватися, експерти радять подавати інформацію коротко і лаконічно, говорити прост
ими словами і обов’язково враховувати індивідуальні та вікові особливості дітей. Наприклад, дошкільнятам можна пояснити, що «віруси — це дуже крихітні організми, які можна побачити лише за допомогою спеціальних скелець», або, що «є багато різних вірусів, які викликають біль в животі або у горлі, але коронавірус — особливий, тому зараз вчені з’ясовують, як зробити так, щоб люди були в безпеці». 
Але насправді не так важливо, що саме ви скажете, головне дослухатися до питань, які ставить дитина, і контролювати власний емоційний стан.
Поясніть дітям, що їхнє здоров'я в їхніх руках
Дітям важливо розуміти, що коронавірус — це інфекція, від якої можна захиститися, дотримуючись певних норм і правил. Це створює додаткове відчуття безпеки. Слід одразу окреслити, що просто так потрапити в організм хвороба не може, адже вона не ходить самостійно і не літає. Варто пояснити, що вірусу потрібні особливі умови для зараження. Наприклад, треба потиснути руку чужій людині, або чхнути поряд. Саме тому дитина має практикувати соціальну дистанцію — триматися осторонь від інших людей під час прогулянки, уникати натовпів і нікого не торкатися без потреби.
Дотримуватися таких правил дітям може бути важко, адже вони відкриті і контактні. Але нові навички правильної поведінки і гігієни легше засвоїти, якщо всі члени родини їх дотримуються. Тим паче миття рук — корисна звичка і в нормальному житті. Різні психологи і експерти з виховання рекомендують перетворити миття рук на гру або змагання. Наприклад, можна двічі проспівати пісеньку "З Днем народження тебе" (якраз необхідний для ретельного миття час), або з'ясувати, хто зможе намилювати руки довше, або хто сухіше їх витре.
Не так важливо, що саме ви робите, аби усе відбувалося у позитивній атмосфері, а процес приносив дитині задоволення. Головне — самим дотримуватися власних правил і зробити їх традиційними».
Закріплюйте знання на практиці
Деякі ситуації, які можуть трапитися з дитиною на вулиці чи у магазині, варто не лише проговорювати, а й показувати на практиці. Підготуйте різні ситуації і аналізуйте їх разом з дитиною, аби зрозуміти, яка поведінка може бути ризикованою і які виходи з ситуації можуть бути.
Відповідайте на питання, що непокоять дітей
Варто серйозно сприймати страхи дітей, навіть якщо ви точно-точно знаєте, що від одного пчиху люди не помирають і просто так в дім вірус не потрапить. «Недостатньо відповісти, що все буде гаразд, діти цього просто не почують, — каже докторка Абі Гевіртц, клінічна психологиня та професорка Університету Мінесоти у коментарі The New York Times. — Дослухайтеся до дитини, відстежуйте, що вона відчує».
У дітей можуть виникати і простіші питання. Наприклад, чому варто сидіти вдома, чому не можна гратися на ігрових майданчиках, навіщо потрібно одягати маску тощо. Важливо не просто сказати «тому що так потрібно», а пояснити, що нині це роблять всі сім’ї, не лише задля власної безпеки, а й для того, щоб люди, які нас оточують, теж лишалися здоровими.
Дотримуйтеся рутинних звичок
Чіткий план дня, розклади занять і активностей, а також дотримання попереднього «докарантинного» ритму життя допоможуть зробити ситуацію менш травматичною. Для дітей дошкільного віку важливо розуміти, що відбувається зараз і що буде завтра. Наприклад, якщо у дитини був денний сон у садочку, то цю практику слід зберегти. Важливо аби дитина не була фрустрована змінами розпорядку дня.
Старшим дітям експерти радять спробувати вести щоденник карантину і записувати свої думки, додавати малюнки з візуалізацією власних емоцій та переживань. Це не лише допоможе впоратися з тривогою, а й займе якусь частину вільного часу, який з’явився на карантині. Це корисна звичка і для дорослих — у тривожні моменти батькам також варто відволікатися і приділяти час собі.