четвер, 7 жовтня 2021 р.

Аби дитина не плакала


Дитина плакатиме! Це найбільший страх для батьків. Як реагувати на поведінку 
плаксіїв та полегшити розставання з дитиною, коли залишаєте її у садочку?
Реагуйте спокійно і впевнено. Навіть якщо у цей момент ваше серце крається — зберігайте спокій та не показуйте дитині власних хвилювань.
Не говоріть голосніше, ніж дитина, та не пояснюйте їй щоразу — «Мама повернеться за дві години/п’ять хвилин». Не вживайте слів на кшталт «зараз», «сьогодні» тощо. Малюки не орієнтуються у часі, тому говоріть конкретно: «Я прийду за тобою ще до обіду», «Я заберу тебе з прогулянки».
Так дитина зможе зрозуміти вас.
Не робіть прощання тривалим — не обіймайте чи не вмовляйте дитину довго, коли вона сильно плаче. Пам’ятайте, що довше прощання, то гірше дитина звикає до того, що Ви маєте йти.
Вигадайте ритуал прощання — два поцілунки у щічки, два рукостискання, плескання у долоні. Все залежить від фантазії — Вашої та дитини. Ритуал прощання має бути швидким з дотиками, обіймами тощо.
Дотримуйтесь алгоритму дій:
––прийдіть до садочка;
––перевдягніть дитину;
––виконайте ритуал прощання;
––предайте дитину вихователеві;
––ідіть.
Виконуйте обіцяне: «Я пообіцяла (-в), і прийшла (-в)» та наголошуйте на цьому, коли забираєте дитину із садочка.
Запитуйте у дитини, як минув її день у садочку. Якщо вона не відповідає — не наполягайте, адже спершу ця тема може бути ненависною для дитини. Коли малюк чимось зацікавиться в садочку, він сам залюбки усе розповідатиме вам.
Закріплюйте у дитини думку про те, що вона вже доросла, і садок для неї — як винагорода. Поясніть дитині, що у садочку весело й там вона знайде багато друзів. Тож їй сподобається ходити в садочок.
Усі поради мають рекомендаційний характер. Ви як батьки ліпше знаєте власну дитину, тож саме Ви знаєте, що насправді полегшить її адаптацію до дитячого садка.
А якщо маєте страхи чи сумніви — порадьтеся з працівниками дитячого садка. Ми радо допоможемо!
Бажаємо успіху всім нам!

четвер, 29 квітня 2021 р.

Готуємося до школи: що повинна вміти дитина перед вступом у перший клас

 

Після запуску Нової української школи в 2018 році, всі діти в Україні повинні йти до школи в 6-річному віці незалежно від здібностей. Перший клас, в якому дітям не задають домашніх завдань і не ставлять оцінок, розрахований на адаптацію. Але навіть з урахуванням такої лояльної програми, не всі дітки готові йти до школи в 6 років.

Давайте розберемося що повинна вміти, і до чого має бути готова дитина, щоб у вересні цього року піти до першого класу. У батьків є ціле літо для того, щоб підготуватися до школи і попрацювати над знаннями, яких не вистачає.

Що має знати і вміти дитина

До 6 років малюк вже повинен орієнтуватися в багатьох питаннях.

Перед школою діти повинні знати:

  • повне ім'я та прізвище, імена батьків і бабусь з дідусями,
  • пори року, назви місяців і днів тижня, та розуміє, що означає сьогодні, вчора та завтра.
  • орієнтуватися, який зараз рік і день тижня,
  • назви навколишніх предметів (меблі, посуд, тварини, рослини і т. д.),
  • назви 10 кольорів,
  • розбиратися в напрямках (право, ліво, низ, верх).

Перед походом до школи діти вже повинні вміти потрохи рахувати, читати по складах і писати прості слова.

Підготовка до школи якраз включає оволодіння цими навичками:

  • вміння прочитати по складах пару речень,
  • вміння переписати невеликі слова або фразу,
  • вміння рахувати в межах 20,
  • вміння додавати і віднімати в межах 10,
  • знаходити і пояснювати відмінності та подібності між предметами,
  • вміти скласти невелику розповідь, грунтуючись на картинках,
  • розбиратися в простих геометричних фігурах і вміти їх зобразити,
  • вчити короткі вірші,
  • переказувати казку,
  • утримувати увагу на одному виді діяльності не менше 10 хвилин.

Крім цього, дитина повинна володіти навичками самообслуговування. Вона має вміти самостійно мити руки, переодягатися, надягати верхній одяг, прибирати за собою, при необхідності помити тарілку або склянку. В цілому, якщо дитина прагне до самостійності, це говорить про її психологічну готовність перейти на наступний етап.

Фізичний розвиток

Діти готові до школи, коли їх організм починає стрімко розвиватися і змінюватися. На цю готовність вказують зубки. Як тільки молочні зуби у малят починають випадати, це свідчить про фізичну зрілість малюка. До школи у дітей має змінитися не менше 5 молочних зубів.

Важливим аспектом фізичного здоров'я є імунітет. Якщо дитина дуже часто хворіє, потрібно пустити всі сили на зміцнення її здоров'я за літо.

Про фізичну готовність до школи свідчать:

  • прогин хребта в попереку,
  • дитина може дістати рукою до мочки протилежного вуха через голову,
  • дитина вміє грати з м'ячем (кидати і ловити),
  • добре розвинена дрібна моторика (дитина зав'язує шнурки і застібає гудзики),
  • помітний різкий стрибок у рості.

Налаштовуємося на школу

Варто відзначити, що перед походом в перший клас потрібно обговорити з дитиною її майбутню роль школяра. Дуже часто малюки не до кінця розуміють, навіщо вони йдуть в школу, чому це важливо для їх майбутнього, чим вони будуть займатися в новому навчальному закладі.

У Міносвіти радять попрацювати з присвоєнням нової ролі: пояснити малюкові, що школярі вміють читати і писати, вони самостійні, вміють самі одягатися і зав'язувати шнурки, виконують домашні завдання і дружать з однокласниками.

Діти дошкільного віку розвивають побутову самостійність: самотужки одягаються, чистять зуби, застилають постіль. 5-річний малюк продовжує вчитись через гру та пізнає світ, спілкуючись з батьками та однолітками.

Рекомендації:

Будьте послідовними. Дитина має засвоїти причинно-наслідкові зв'язки.

Проявіть терплячість.

Пояснюйте свій емоційний стан. Це допоможе дитині краще розуміти свої емоції.

Намагайтеся не критикувати та акцентувати увагу на помилках. Краще говорити про досягнення малюка.

Грайте разом з дітьми.

Прищеплюйте любов до книжок. Сімейні читання, вигадування власних казок, роздуми та обговорення прочитаних історій - все це розвиватиме мову та уяву дитини.

Вивчайте з дитиною напам’ять віршики та пісеньки. Розучування віршів - це відмінна вправа для тренування пам'яті, покращення вимови та формування культури малюка.

Привчайте до фізичної активності.

Допомагайте дітям виховувати в собі чесність, доброту, сміливість та відповідальність.

Раджу не перевантажувати дитину перед першим класом, щоб не відбити бажання вчитися. Використовуйте літо для зміцнення імунітету, розвитку комунікаційних навичок, а навчанню (читання і письмо) приділяйте увагу в ігровій формі. Навіть якщо малюк не встигне повністю підготуватися до школи, він обов'язково наздожене це під час навчального процесу.

Я навела умовні норми розвитку, і не варто сприймати їх занадто серйозно, адже кожна дитина індивідуальна і росте у власному темпі. Ще є час звернути увагу на навички, які необхідно розвивати. Наприклад, навички самообслуговування, готовність дотримуватися певних меж та вміння слухати й не перебивати. І звичайно, бажання вчитись.

Чому розумні батьки друкують завдання для дитини

 Протягом усього двадцятого століття виробництво паперу в західному світі лише зростало. Однак на початку двадцять першого електронні технології почали поступово витісняти папір зі звичного способу життя. Злам стався 2017 року. Варто зазначити, що електронні носії інформації витісняють папір набагато швидше, ніж зростала потреба в ньому впродовж минулого століття.

Прогнози футурологів не лишають сумнівів: наступні покоління будуть занурені в електронні образи, слова й музику. Водночас технології призводять до «отупіння» мас, про що свідчать результати досліджень мозку, які воліють не тиражувати, оскільки глобальні корпорації не мотивовані протистояти цьому: «дурний» споживач легше піддається і навіюванню, і керуванню.

Людина в смартфоні стала об'єктивною реальністю, і більшість із цим охоче погоджується. Ми й самі вже заручники сучасних тенденцій – читаємо менше паперових книжок і майже не пишемо текстів на папері. Каліграфія більше не є трендом світової моди, крім Китаю та Японії. Азіати дійсно краще пристосовані й до вітру змін, і до збереження давніх традицій: пензлик та олівець глибоко закорінені в їхні системи освіти. Та й папір було винайдено саме в Китаї дві тисячі років тому, а в Європу він потрапив тільки за десять століть, і книгодрукування зумовило тут епоху Відродження.

Зміни справді наростають. Коли ми, сучасні батьки, навчалися в школі, завдань, подібних до нинішніх, не існувало. Розумні батьки мали зазирати в підручник, допомагаючи дітям. Тепер батьки мають величезний вибір інструментів для розвитку своєї дитини. Вони розуміють, які напрями потребують більшої уваги, і самі можуть підібрати комплекти розвивальних завдань.

Під час вибору постає логічне запитання: в якому вигляді дати завдання дитині – традиційному чи онлайн. Досвід підказує, що паперові творіння зберігаються краще, до них можна повертатися, легше спостерігати прогрес. Підшиті в папку завдання також можна показати шкільному вчителеві – це часто потрібно тим батькам, які супроводжують процес навчання своєї дитини.

Товста книга виконаних завдань на значущому місці у вашому домі безсумнівно підвищить упевненість дитини у своїх силах, адже це вже її матеріалізована творчість. Зрештою в неї з'явиться усвідомлення, що не святі горшки ліплять, і кожен може створити власну історію успіху.

Ніколи не пізно запитати себе, якою я бачу свою дитину за двадцять років? Чи достатньо амбітні мої цілі?

Як кажуть китайці, дорога в тисячу миль починається з першого кроку.

середа, 28 квітня 2021 р.

Готовність до школи. Філіппінський тест

 

В дошкільному віці (зазвичай в 5-6 років) у дітей відбувається «напівзростовий стрибок у зрості», який криється у суттєвому подовженні рук і ніг.

Для того, щоб дізнатися, чи відбувся цей стрибок зросту чи ні, треба попросити дитину доторкнутися правою рукою до лівого вуха, провівши руку над головою. Дитина 4-5 років не може цього зробити – руки ще занадто короткі.

Результат Філіппінського тесту достатньо точно характеризує біологічний вік дитини. Він зображає ступінь розвитку скелету, рівень дозрівання нервової системи, здатність головного мозку сприймати та переробляти інформацію. В загальному таким способом перевіряється ступінь морфофункціональної зрілості організму. Найперше це пов’язане з рівнем дозрівання нервової системи та здатністю головного мозку сприймати й переробляти інформацію. Недарма Філіппінський тест нерідко розглядають як один з головних критеріїв «шкільної зрілості».

Фізіологи встановили, що якщо дитина починає відвідувати школу до того, як у неї відбувся напівзростовий стрибок, це різко негативно позначається на її здоров’ї, в першу чергу психічному, і вкрай рідко дає успіх у навчанні.

Паспортний вік, в якому проходить цей напівзростовий стрибок, може істотно варіюватися. У деяких дітей він завершений вже до 5 років, в інших – тільки після 7 років. Ясно, що в такому віці різниця у два роки, – це дуже багато.

Напівзростовий стрибок — один з важливих критичних періодів у житті дитини, відповідно до якого якісно змінюються багато функцій організму. В той самий час фізіологічні наслідки такого стрибка дуже прості: організм дитини стає надійнішим в біологічному сенсі, а тому працездатнішим.

З точки зору фізіології про працездатність взагалі можна казати тільки після завершення напівзростового стрибка. До цього істинної працездатності (ні розумової, ні фізичної) у дитини ще немає. Адже основою працездатності є така організація нервових, енергетичних та інших процесів, яка здатна забезпечити роботу в «стійкому режимі». Ні про який стійкий режим до напівзростового стрибка говорити не доводиться — клітини дитячого організму до 6 років просто не годяться для цього.

Зате після того, як напівзростовий стрибок завершений, у дитини з’являються реальні функціональні можливості до посидючої, досить тривалої роботи в рівному темпі (зрозуміло, ще невеликі — вони будуть швидко, але нерівномірно збільшуватися відповідно до міри дорослішання, але вже закладена основа).

Успіхів вам, друзі, терпіння та розуміння себе і своїх дітей!

 

вівторок, 16 червня 2020 р.

Без паніки! Як говорити з дітьми про коронавірус

На сьогодні діти майже напевне знають, що варто бути вдома, обов'язково мити руки, 
носити маску у магазині тощо, і поступово звикають до нової реальності. Як пояснити, чому так трапилося, допомогти дітям чітко дотримуватися правил і не викликати зайвої тривоги? 
Ми зібрали поради експертів, які можуть знадобитися як батькам, так і вихователям та вчителям.
Вислухайте дітей і говоріть з ними відповідно до віку
Аби не сказати зайвого, зрозуміти, чи дійсно дитина занепокоєна ситуацією в світі і як сильно, слід спершу з'ясувати, що саме дитина чула про коронавірус. В залежності від відповіді, можна вибудовувати розмову далі.
Зрозумівши, від чого відштовхуватися, експерти радять подавати інформацію коротко і лаконічно, говорити прост
ими словами і обов’язково враховувати індивідуальні та вікові особливості дітей. Наприклад, дошкільнятам можна пояснити, що «віруси — це дуже крихітні організми, які можна побачити лише за допомогою спеціальних скелець», або, що «є багато різних вірусів, які викликають біль в животі або у горлі, але коронавірус — особливий, тому зараз вчені з’ясовують, як зробити так, щоб люди були в безпеці». 
Але насправді не так важливо, що саме ви скажете, головне дослухатися до питань, які ставить дитина, і контролювати власний емоційний стан.
Поясніть дітям, що їхнє здоров'я в їхніх руках
Дітям важливо розуміти, що коронавірус — це інфекція, від якої можна захиститися, дотримуючись певних норм і правил. Це створює додаткове відчуття безпеки. Слід одразу окреслити, що просто так потрапити в організм хвороба не може, адже вона не ходить самостійно і не літає. Варто пояснити, що вірусу потрібні особливі умови для зараження. Наприклад, треба потиснути руку чужій людині, або чхнути поряд. Саме тому дитина має практикувати соціальну дистанцію — триматися осторонь від інших людей під час прогулянки, уникати натовпів і нікого не торкатися без потреби.
Дотримуватися таких правил дітям може бути важко, адже вони відкриті і контактні. Але нові навички правильної поведінки і гігієни легше засвоїти, якщо всі члени родини їх дотримуються. Тим паче миття рук — корисна звичка і в нормальному житті. Різні психологи і експерти з виховання рекомендують перетворити миття рук на гру або змагання. Наприклад, можна двічі проспівати пісеньку "З Днем народження тебе" (якраз необхідний для ретельного миття час), або з'ясувати, хто зможе намилювати руки довше, або хто сухіше їх витре.
Не так важливо, що саме ви робите, аби усе відбувалося у позитивній атмосфері, а процес приносив дитині задоволення. Головне — самим дотримуватися власних правил і зробити їх традиційними».
Закріплюйте знання на практиці
Деякі ситуації, які можуть трапитися з дитиною на вулиці чи у магазині, варто не лише проговорювати, а й показувати на практиці. Підготуйте різні ситуації і аналізуйте їх разом з дитиною, аби зрозуміти, яка поведінка може бути ризикованою і які виходи з ситуації можуть бути.
Відповідайте на питання, що непокоять дітей
Варто серйозно сприймати страхи дітей, навіть якщо ви точно-точно знаєте, що від одного пчиху люди не помирають і просто так в дім вірус не потрапить. «Недостатньо відповісти, що все буде гаразд, діти цього просто не почують, — каже докторка Абі Гевіртц, клінічна психологиня та професорка Університету Мінесоти у коментарі The New York Times. — Дослухайтеся до дитини, відстежуйте, що вона відчує».
У дітей можуть виникати і простіші питання. Наприклад, чому варто сидіти вдома, чому не можна гратися на ігрових майданчиках, навіщо потрібно одягати маску тощо. Важливо не просто сказати «тому що так потрібно», а пояснити, що нині це роблять всі сім’ї, не лише задля власної безпеки, а й для того, щоб люди, які нас оточують, теж лишалися здоровими.
Дотримуйтеся рутинних звичок
Чіткий план дня, розклади занять і активностей, а також дотримання попереднього «докарантинного» ритму життя допоможуть зробити ситуацію менш травматичною. Для дітей дошкільного віку важливо розуміти, що відбувається зараз і що буде завтра. Наприклад, якщо у дитини був денний сон у садочку, то цю практику слід зберегти. Важливо аби дитина не була фрустрована змінами розпорядку дня.
Старшим дітям експерти радять спробувати вести щоденник карантину і записувати свої думки, додавати малюнки з візуалізацією власних емоцій та переживань. Це не лише допоможе впоратися з тривогою, а й займе якусь частину вільного часу, який з’явився на карантині. Це корисна звичка і для дорослих — у тривожні моменти батькам також варто відволікатися і приділяти час собі.

А ваші діти вже запитували вас, що таке коронавірус? 


Психотерапевт Наталя Щербина дає 5 практичних порад, як знизити рівень тривожності в сім’ї, як знезаразити вірус паніки та про що слід домовитися батькам на час карантину. А наприкінці матеріалу — найдієвіший експеримент, який переконає ваших дітей, чому і як слід мити руки.

Припиніть панікувати і прийміть рішення.

Є старий як світ принцип: дитина тривожиться тоді, коли тривожаться батьки. Щоб припинити нервуватися і панікувати, прийміть рішення щодо свого ставлення до наявної ситуації. Ви можете вирішити взяти на роботі відпустку і поїхати з дітьми в село, або припинити читати дописи в соцмережах. Якщо вам потрібно взяти лікарняний без збереження заробітної плати, але для збереження здорового глузду і спокою, то візьміть його. Прийняття рішення саме по собі дуже «попускає».

Встановіть нові правила життя на час карантину вдома

В умовах карантину ми всі стикаємося із фрустрацією — у людини зникає можливість піти від домашніх турбот в офіс. Головне, не вдавати, що все так, як завжди, бо це неправда. Отже, у сім’ї слід домовитися про нові правила життя: наприклад, тато працює 2 години вранці, а мама в цей час займається дитиною, потім тато забирає дитину, а мама має свої 2 години роботи, коли її ніхто не відволікає. Раджу використовувати так звану поведінку в ліфті: пригадайте, як ви дієте, коли їдете в ліфті з кількома іншими людьми. Ми намагаємося відсторонитися від людей тілесно і навіть уникаємо зорового контакту. Так і під час карантину вдома кожному члену сім’ї слід мати свій шматочок особистого простору: пересунути крісло чи стіл так, щоб можна було відокремитися від контакту з родиною і спокійно працювати.

Відповідайте на питання дитини про коронавірус

Якщо дитина прийшла до вас із конкретним питанням про вірус чи карантин, обов’язково дайте відповідь. Але пам’ятайте — ваші пояснення мають бути доступними дітям: використовуйте слова, які ваша дитина вже знає і розуміє — вірус, грип, інфекція. Поясніть, що саме через це школи і садочки зачинили на карантин і тимчасово не можна запрошувати друзів додому. Я би не радила навантажувати дітей незрозумілими словами типу пандемія — це тільки множитиме в дитячій уяві загрозливі фігури. Найгірше, це коли батьки обговорюють тему коронавірусу, дитина це чує і помічає тривожність батьків, а вони замість простих пояснень, кажуть «Все добре, іди пограйся».

Намалюйте коронавірус разом з дитиною

Щоб пояснити дитині, що таке коронавірус, і зняти страх із цієї теми, його можна намалювати. Ваше завдання — зобразити цей вірус максимально смішно, ніби він — мультяшний герой. І розповісти про нього історію: жив-був вірус, і якось вирішив, що він найкрутіший, тож начепив на себе корону і почав усіх штовхати. Усі розгубилися, бо ще ніколи не бачили такого нахабу. Але тепер ми з ним познайомилися і знаємо, як зробити так, щоб він до нас не чіплявся. Дитині важливо жити у світі, де вона все розуміє, щойно ми називаємо чи упредметнюємо якісь складні поняття, ми можемо ними керувати. Ось коронавірус жив у нас у голові у вигляді страшного поняття, а тепер він живе на папері як смішний монстрик — і це вже шлях до подолання страху і тривоги. Якщо діти на майданчику почали грати в гру, коли хтось стає коронавірусом, а інші його ловлять — це геніальний спосіб зробити цю тему менш стресовою. До речі, дорослі можуть приєднатися до такої гри.

Зробіть удома релакс-пісочницю

Пригадуєте, як колись люди перебирати гречку перед тим, як її зварити? Це заняття чудово знімало стрес: пам’ятаю, ми це робили всією сім’єю — це був справжній ритуал, ми говорили, співали. Зараз немає потреби перебирати крупу, проте активізація дрібної моторики дуже добре заспокоює і дітей, і дорослих. Тож раджу простий і дешевий лайфхак: купуєте в магазині 3 кілограми дрібної кукурудзяної крупи, висипаєте у велику миску і маєте домашню антистресову пісочницю. Це неймовірні відчуття розслаблення і задоволення, коли занурюєш туди руки, дозволяєш крупинкам просочуватися між пальцями… У тому піску можна закопати фігурку-коронавірус або розіграти сценку, як лицар його перемагає. Головне, робити це разом з дитиною і в стані спокою.

Експеримент з блискітками

Мета експерименту — «показати» дітям віруси. Роль вірусів зіграють дрібні блискітки. Перед експериментом діти змащують руки кремом — так блискітки краще прилипають до шкіри. Далі діти з «вірусами» на руках вітаються за руку з дітьми із чистими руками, торкаються обличчя «зараженими» пальцями. Усі бачать, як блискітки лишаються на чистій шкірі дітей. Потім діти швидко миють руки водою і бачать, що блискітки не змилися. Наступний крок — діти ретельно миють руки із милом, гарно труть долоні і тильні сторони, ділянки між пальчиками, рахуючи до 20. Нарешті руки чисті від «вірусів», а діти розуміють, як саме інфекція потрапляє в організм людини і як можна себе від неї захистити.

Заборонити не можна, дозволити?

Щоб отримати максимальні переваги від цифрового спілкування, достатньо встановити чіткі правила, і дотримуватися їх всією сім'єю.

1.    Почніть із себе. Адже не дарма кажуть: "Не виховуйте дітей, все одно вони будуть схожі на вас - виховуйте себе".

2.    Створіть зони, вільні від будь-яких гаджетів.

3.    Складіть графік використання девайсів. Час, який ваша дитина проводить, граючись на приставці, має бути дозованим і чітко прописаним. Одна з найпоширеніших помилок батьків - відсутність кордонів, зрозумілих дитині.

4.    Заборона на смартфони під час їжі. Для всіх членів сім'ї без винятку.

5.    Відмовтеся від ігор на планшеті (ноутбуці) за годину до сну. За підсумками американських досліджень на тему впливу гаджетів на здоров'я дітей, вчені прийшли до висновку, що навіть немовлята, які зазнали впливу цифрових пристроїв у вечірній час, мають більш коротку тривалість сну. Пов'язано це з тим, що за здоровий і міцний сон в організмі людини відповідає ендогенний мелатонін, який виробляється ендокринною залозою вночі, в темряві.

6.    Контролюйте контент, адже те, що ваша дитина дивиться, значно важливіше, ніж те, скільки часу вона проводить перед монітором. Тінейджера навчіть самостійно оцінювати важливість, правдивість і безпеку контенту.

7.    Поясніть дитині правила безпеки в мережі. Дитині, у якої є вільний доступ до мережі, необхідно розповісти про небезпеки і підводні камені віртуального спілкування. Варто обмежити доступ дитини до небезпечних сайтів. Для цього існують різні технічні рішення, також слід пояснити, що сайти бувають носіями комп'ютерних вірусів і можуть взагалі вивести гаджет з ладу.